The Weekend - Dappled Cities

I’ve been hanging around in doors

Knowing that my mind’s not in it anymore

Feeling like the time has gone to do great things

And all my modern wires have crossed me in 14 years I’ve made a world

From a 14 year old mind made fruitless on its own

It’s time to shake those grand old bones

To lift me up in lights on celebration stones

And have you ever been scared?

Have you ever been scared of the weekend?

With its light poured over you

Through the sweat of of the morning dew

And we could leave but why leave this way?

I know that I’m scared, (oh) how I’m scared of the daylight

But it’s by day that I feel in use

So I’ll let the weekend pass on through

At the time I choose it to Once were made of many things

Now made to one and those have lost their differences

Burnt, made marked or worn thin

And I’m still stuck in the middle of one in a million hopes and hymns

Say «I'm over you»

Say it to my face

«I'm over you»

The time had gone to do great things

But lift me up because time has gone and here I am And have you ever been scared?

Have you ever been scared of the weekend?

With its light poured over you

Through the sweat of of the morning dew

And we could leave but why leave this way?

I know that I’m scared, (oh) how I’m scared of the daylight

But it’s by day that I feel in use

So I’ll let the weekend pass on through

At the time I choose it to Why would you?

Я зависав у дверях

Знаючи, що мій розум більше не в тому

Відчуття, що настав час зробити великі справи

І всі мої сучасні дроти перетнули мене за 14 років, які я створив світ

Від 14-річного розуму, який сам по собі став безплідним

Настав час потрусити ці великі старі кістки

Щоб підняти мене в вогні на святкових каменях

А ти колись боявся?

Ви коли-небудь боялися вихідних?

З його світлом, що заливається на вас

Крізь піт ранкової роси

І ми можемо піти, але навіщо йти так?

Я знаю, що мені страшно, (о), як я боюся денного світла

Але вдень я відчуваю, що користуюся

Тож я пропускаю вихідні

На той час я вибрав, щоб Once були з багато речей

Тепер створено до одного, і вони втратили свої відмінності

Обгоріли, помітили чи зношені

І я все ще застряг у середині одного з мільйонів надій і гімнів

Скажи «Я над тобою»

Скажи мені це в обличчя

«Я над тобою»

Минув час зробити великі справи

Але підніміть мене, бо час минув, і я тут А ви коли-небудь боялися?

Ви коли-небудь боялися вихідних?

З його світлом, що заливається на вас

Крізь піт ранкової роси

І ми можемо піти, але навіщо йти так?

Я знаю, що мені страшно, (о), як я боюся денного світла

Але вдень я відчуваю, що користуюся

Тож я пропускаю вихідні

У той час, коли я вибрав це Навіщо вам?