Она - Данко

Тихий вечер в маленьком кафе,

Взгляды словно фантики конфет.

Город крутит для неё кино,

Его сюжет известен её давно.

Она останется одна

И горькая луна

Печаль нальёт ей вновь.

Она из тонкого окна

Допьёт её до дна,

Ну, вот и вся любовь.

Холод в доме, холодно в душе,

Стынет старый лифт на этаже.

Поздней ночью на такси домой.

А что потом?

Известно ей одной.

Она останется одна

И горькая луна

Печаль нальёт ей вновь.

Она из тонкого окна

Допьёт её до дна,

Ну, вот и вся любовь.

Находишь, теряешь,

Как снег под солнцем таешь,

А за окном уже весна.

Она останется одна

И горькая луна

Печаль нальёт ей вновь.

Она из тонкого окна

Допьёт её до дна,

Ну, вот и вся любовь.

Ну, вот и вся любовь.

Ну, вот и вся любовь.

Ну, вот и вся любовь.

Тихий вечір у маленькому кафе,

Погляди наче фантики цукерок.

Місто крутить для неї кіно,

Його сюжет відомий її давно.

Вона залишиться сама

І гіркий місяць

Печаль наллє їй знову.

Вона із тонкого вікна

Доп'є її до дна,

Ну, от і все кохання.

Холод у домі, холодно у душі,

Стигне старий ліфт на поверсі.

Пізно вночі на таксі додому.

А що потім?

Відомо їй однією.

Вона залишиться сама

І гіркий місяць

Печаль наллє їй знову.

Вона із тонкого вікна

Доп'є її до дна,

Ну, от і все кохання.

Знаходиш, втрачаєш,

Як сніг під сонцем танеш,

А за вікном уже весна.

Вона залишиться сама

І гіркий місяць

Печаль наллє їй знову.

Вона із тонкого вікна

Доп'є її до дна,

Ну, от і все кохання.

Ну, от і все кохання.

Ну, от і все кохання.

Ну, от і все кохання.