Man At War - Daniel Johnston

Jumpin' Jehovahs, the battlefield is clear!

Strange soldier that claimed he was a man at war.

He was of no army;

he was fighting all alone;

And for no reason he was a man at war.

He was standing in his foxhole;

he was always on the defensive;

When out of the smoke appeared an attractive figure.

A head popped out of that torso, and much to his surprise

He fell in love with its eyes.

She was fifteen, Vogue magazine,

What an odd place for her to be.

Standing on that battlefield by the man at war.

«Does she love me?», he screamed with bombs bursting in the air.

«Does she love me?

Will she understand me?

I’m a man at war!»

He was ambushed and shot up his legs and arms and head.

Had to be amputated, he was rehabilitated;

He was a man at war.

And suddenly, and surprisingly,

Their roles had been reversed:

He was blessed and he was cursed;

He was a man at war.

Jumpin' Jehovahs, поле битви чисте!

Дивний солдат, який стверджував, що був чоловіком на війні.

Він не був не армієм;

він бився сам;

І без причини він був людиною на війні.

Він стояв у своїй лисячій норі;

він завжди перебував у обороні;

Коли з диму з’явилася приваблива фігура.

Голова вискочила з цього тулуба, і на його великий подив

Він закохався в його очі.

Їй було п'ятнадцять, журнал Vogue,

Яке дивне місце для неї.

Стоячи на тому полі бою поруч із людиною на війні.

«Вона кохає мене?», — кричав він із бомбами, що розриваються в повітрі.

«Вона любить мене?

Чи зрозуміє вона мене?

Я людина на війні!»

Він потрапив у засідку й вистрелив у нього ноги, руки та голову.

Його довелося ампутувати, він був реабілітований;

Він був людиною на війні.

І раптом і на диво,

Їхні ролі помінялися місцями:

Він був благословенний і був проклятий;

Він був людиною на війні.