Terraphobic - Dagon

I shan’t forget the moment …

That changed my life forever more…

The day I found her lying …

Aqueous upon the shore…

Hair of bright vermilion…

Skin of pallid white…

Ensanguined holes within her face…

No eyes to grant her sight…

A child

Ocean born…

A daughter

Of the sea…

Now of

Her home forlorn…

Abhors the Earth beneath her feet…

A decade’s past And still I …

See her in my dreams so haunting…

Her tortured cries of pain fill my ears …

As if in taunting…

The Terraphobic…

Abhorrent accident of creation…

Cast from the Sea…

In agony without cessation…

I thought her dead until…

Her body shook with mortal fear…

A ragged breath was drawn…

Her face was stained with blood and tears…

As I stood gazing…

At this huddled mass upon the sand …

I cried in terror for…

She’d been struck visionless by her own hand…

A child

Ocean born…

A daughter

Of the sea…

Now of

Her home forlorn…

Abhors the Earth beneath her feet…

A decade’s past And still I …

See her in my dreams so haunting…

Her tortured cries of pain fill my ears …

As if in taunting…

The Terraphobic…

Abhorrent accident of creation…

Cast from the Sea…

In agony without cessation…

Locked in this tenebrous cell…

Her home in lieu of the ocean …

A face so blank and cold…

A hollow voice with no emotion…

We called

Her mad for she …

Despised the world that we so cherish…

Yet for no more than spite…

The denizens of land shall assign themselves to perish

A decade’s past And still I …

See her in my dreams so haunting…

Her tortured cries of pain fill my ears …

As if in taunting…

The Terraphobic…

Abhorrent accident of creation…

Cast from the Sea…

In agony without cessation…

A decade’s past And still I …

See her in my dreams so haunting…

Her tortured cries of pain fill my ears …

As if in taunting…

The Terraphobic…

Abhorrent accident of creation…

Cast from the Sea…

In agony without cessation…

Я не забуду момент…

Це назавжди змінило моє життя…

Того дня, коли я застав її лежачою…

Вода на березі…

Волосся яскраво-красного кольору…

Блідо-біла шкіра…

Покрівельні діри в її обличчі…

Немає очей, щоб надати їй зір…

Дитина

Океан народився…

Дочка

З моря…

Тепер з

Її дім занедбаний…

Ненавидить землю під ногами...

Минуло десятиріччя І все ж я…

Бачити її у моїх снах, так переслідує…

Її вимучені крики болю наповнюють мої вуха…

Ніби кепкуючи…

Терафобний…

Жахлива випадковість створення…

Знятий з моря…

В агонії без припиняння…

Я вважав її мертвою, поки...

Її тіло тряслося від смертельного страху…

Уривчастий подих…

Її обличчя було в плямах крові та сліз…

Я  стояв, дивлячись…

У цій масі на піску…

Я плакав від жаху…

Вона була вражена без зору власною рукою…

Дитина

Океан народився…

Дочка

З моря…

Тепер з

Її дім занедбаний…

Ненавидить землю під ногами...

Минуло десятиріччя І все ж я…

Бачити її у моїх снах, так переслідує…

Її вимучені крики болю наповнюють мої вуха…

Ніби кепкуючи…

Терафобний…

Жахлива випадковість створення…

Знятий з моря…

В агонії без припиняння…

Замкнений у цій темній камері…

Її дім замість океану…

Обличчя таке пусте й холодне…

Тихий голос без емоцій…

Ми дзвонили

Вона сердита за неї…

Зневажав світ, яким ми так дорожимо…

Але не більше ніж незважаючи...

Жителі землі повинні призначити себе загинути

Минуло десятиріччя І все ж я…

Бачити її у моїх снах, так переслідує…

Її вимучені крики болю наповнюють мої вуха…

Ніби кепкуючи…

Терафобний…

Жахлива випадковість створення…

Знятий з моря…

В агонії без припиняння…

Минуло десятиріччя І все ж я…

Бачити її у моїх снах, так переслідує…

Її вимучені крики болю наповнюють мої вуха…

Ніби кепкуючи…

Терафобний…

Жахлива випадковість створення…

Знятий з моря…

В агонії без припиняння…