The Passerby -

I only see myself in reflections in the eyes

Of the strangers that I meet;

darkened glances in the night.

I am the passerby.

I am the passerby.

And I feel like I’m awake and it haunts me all the time,

But it’s like it follows me, like it’s something deep inside.

I am the passerby.

I am the passerby.

There’s strength within my heart

But I’m buried 'neath the sea.

And although I’m not five fathoms yet

They do not follow me.

So I ask if I’m awake, staring up towards the light

Through the milky water’s haze

There is something that I can’t find.

I’m running through the forest,

I don’t know where I’ve been.

And although they stand before me,

They’re like ghosts that I can’t see.

They do not make amends, no they do not make amends.

They do not make amends, no they do not make amends.

They’ll catch up.

When I see my hollow face I just bury it inside,

For the answer isn’t me.

It’s the place in which I hide

I am the passerby.

I am the passerby.

And I’ll take it to my grave, it is with me all the time.

Though they do not follow me, an escape is hard to find.

I am the passerby.

I am the passerby.

Goddamnit.

I found it, I cut it with my teeth.

It’s coming faster like cancer metastasized through dreams.

I’ve got your murder.

Step further,

These etchings on the wall are all your answers;

Advances in this game I can’t recall.

I’m spinning in the vagueness.

I see it in my mind;

I’m the coral 'neath the waves.

There’s still something that I can’t find.

The streets are vague and cold here.

They do not follow me.

And they think they’re in control but they do not follow me,

And they do not make amends…

They do not make amends…

Я бачу себе лише у відображеннях в очах

З незнайомців, яких я зустрічаю;

затемнені погляди в ночі.

Я перехожий.

Я перехожий.

І я відчуваю, що я прокинувся, і це переслідує мене весь час,

Але воно ніби слідкує за мною, ніби це щось глибоко всередині.

Я перехожий.

Я перехожий.

У моєму серці є сила

Але я похований біля моря.

І хоч я ще не п’ять сажнів

Вони не стежать за мною.

Тому я питаю, чи я не сплю, дивлячись на світло

Крізь молочний водяний серпанок

Я щось не можу знайти.

Я біжу лісом,

Я не знаю, де я був.

І хоча вони стоять переді мною,

Вони як привиди, яких я не бачу.

Вони не виправляються, ні, вони не виправляються.

Вони не виправляються, ні, вони не виправляються.

Вони наздоженуть.

Коли я бачу своє порожнє обличчя, я просто ховаю його всередину,

Бо відповідь не я.

Це місце, в якому я ховаюся

Я перехожий.

Я перехожий.

І я заберу його в могилу, він зі мною весь час.

Хоча вони не слідують за мною, втечу важко знайти.

Я перехожий.

Я перехожий.

Чорт забирай.

Я знайшов, порізав зубами.

Це приходить швидше, як метастази раку через сни.

Я знаю твоє вбивство.

Крок далі,

Ці гравюри на стіні — це всі ваші відповіді;

Прогрес у цій грі я не можу пригадати.

Я кружляю в невизначеності.

Я бачу це у своєму розумі;

Я корал під хвилями.

Я все ще щось не можу знайти.

Вулиці тут невиразні й холодні.

Вони не стежать за мною.

І вони думають, що контролюють, але не йдуть за мною,

І вони не загладжують…

Вони не загладжують…