Juno -

I’m calling «don't let go» but my voice is just a memory.

We’re mirrors of it falling apart,

And soon I feel like I don’t what it was for.

And when I’m talking to myself in a dream,

I call out «don't let go» but there’s nothing left in front of me.

The blood returning to us, I come back and I feel like I can’t do this anymore.

Burn our file, burn our existential divide.

Look at my face, Juno I might be passing away.

Cut out your mind, see it in all symbiotic decline.

Murder fear, Juno I don’t even know if I’m here.

Our words are fading heart of the storm,

I’m calling «don't let go» but my voice is just a memory.

We’re mirrors of it falling apart,

And soon I feel like I don’t what it was for.

And when I’m talking to myself in a dream,

I call out «don't let go» but there’s nothing left in front of me.

The blood returning to us, I come back and I feel like I can’t do this anymore.

Fear no more, the antibodies have to let it go.

Pain is nothing and we’re coming back from beyond hope.

Fear no more, the antibodies have to let it go.

Pain is nothing and we’re coming back from beyond hope.

Burn our file.

Burn our old vestigial lie.

Replicate.

Juno, this dream becomes your escape.

Look where I lie, watch my remains disappear in the light.

See the shape of what’s to come, Juno it’s not too late.

Our words are fading heart of the storm,

I’m calling «don't let go» but my voice is just a memory.

We’re mirrors of it falling apart,

And soon I feel like I don’t what it was for.

And when I’m talking to myself in a dream,

I call out «don't let go» but there’s nothing left in front of me.

The blood returning to us, I come back and I feel like I can’t do this anymore.

Я кличу «не відпускай», але мій голос — лише спогад.

Ми дзеркала цего розвалюється,

І незабаром я відчуваю, що не знаю, для чого це було.

І коли я розмовляю сам із собою уві сні,

Я кричу «не відпускай», але переді мною нічого не залишається.

Кров повертається до нас, я повертаюся і відчуваю, що більше не можу цього робити.

Спаліть наш файл, спаліть наш екзистенційний розрив.

Подивися на моє обличчя, Юноно, я, можливо, помру.

Виріжте свій розум, подивіться в усьому симбіотичному занепаді.

Страх вбивства, Джуно, я навіть не знаю, чи я тут.

Наші слова згасають у серці бурі,

Я кличу «не відпускай», але мій голос — лише спогад.

Ми дзеркала цего розвалюється,

І незабаром я відчуваю, що не знаю, для чого це було.

І коли я розмовляю сам із собою уві сні,

Я кричу «не відпускай», але переді мною нічого не залишається.

Кров повертається до нас, я повертаюся і відчуваю, що більше не можу цього робити.

Не бійтеся більше, антитіла мають відпустити це.

Біль — це ніщо, і ми повертаємося з-за надії.

Не бійтеся більше, антитіла мають відпустити це.

Біль — це ніщо, і ми повертаємося з-за надії.

Запишіть наш файл.

Спаліть нашу стару рудиментарну брехню.

Тиражувати.

Юноно, цей сон стане твоєю втечею.

Подивіться, де я лежу, подивіться, як мої останки зникають у світлі.

Подивіться на те, що буде, Юноно, ще не пізно.

Наші слова згасають у серці бурі,

Я кличу «не відпускай», але мій голос — лише спогад.

Ми дзеркала цего розвалюється,

І незабаром я відчуваю, що не знаю, для чого це було.

І коли я розмовляю сам із собою уві сні,

Я кричу «не відпускай», але переді мною нічого не залишається.

Кров повертається до нас, я повертаюся і відчуваю, що більше не можу цього робити.