Lila - Curse, Jaguar Wright

Flying through a purple sky on borrowed wings

Angels guide me to a place where it’s unsure territory

Flying through a purple sky on borrowed wings

Angels guide me to a place where I can feel sure

Jetzt schau dir die da an, wer sonst hat Lidschatten in lila an

Hatte noch nie Mann, doch sprang auf den Typ da an als der Frühling kam

Die erste Liebe, die erste Prise Romantik

Und ihre Clique verstand nicht, wohin plötzlich ihr Verstand ist — verständlich!

Da wartet man 15 Jahre lang und dann endlich verknallt man sich in nen Menschen

Und ist blind — das ist nichts als menschlich

Aller Anfang ist schwer, doch Liebe ist paradox

Denn je länger man jemand kennt, desto schwerer wird es, weiß Gott

Aber sie noch nicht, sie weiß nur, wie tiefstens verliebt sie ist

Und der Sommer verstreicht, als goldende Zeit in der alles easy ist

Nachmittags schwimmen im See, danach sitzen im Café und die Nacht wird zum Tag

gemacht

Sie macht Erfahrungen, sie lebt, sie macht alles mit

Sie vertraut ihm mit großen Augen, sie glaubt ihm

So angezogen von ihm, sie geht auf will sich für ihn ausziehen

Auch passt er auf, so dass sie die Pille nicht braucht:

So vorsichtig wie er ist, zieht er ihn immer kurz vorher raus

Ihre Freundinnen lachen sie aus, dass sie solche Geschichten glaubt.

Nicht zu fassen!

Sie lässt sie lachen und plaudert halt nichts mehr aus

Und außerdem sie hat’s ausprobiert, aber dann immer wieder Pillen abgesetzt

Sie ist überzeugt, die machen die Haut so lila…

Flying through a purple sky on borrowed wings

Angels guide me to a place where it’s unsure territory

Flying through a purple sky on borrowed wings

Angels guide me to a place where I can feel sure

Als draußen der Winter aufzieht, erster Raureif und Frost, bemerkt sie,

dass ihre Blutung aussetzt

Und betet zu Gott, dass er ihr, dem Baby und ihm diese Chance gibt,

die sie verdienen

Als Familie glücklich zu werden, das Kind zusammen groß zu ziehen

Doch sie ist naiv

Jung, wie der erste Schnee, der gerade fiel

Voll Freude sagt sie es ihm und glaubt fest, dass es ihm gefiel

Doch für ihn ist es echt zu viel und nachdem er’s erstmal nur aussitzt,

sagt er ihr, dass es aus ist —

Nicht das ist, was er braucht jetzt

Die Schwangerschaft kann man jetzt aber nicht mehr stoppen nach 18 Wochen

Der Bauch kommt schon deutlich durch’s Top gebrochen

Gebrochen Herzens schluckt sie die Schmerzen, blickt auf die Zukunft

Es bleibt keine Zeit zum Trauern, sie plant für was auf sie zukommt

Dazu kommt, dass ihre beste Freundin ihr sagt:

«Dein Ex hat die ganze Zeit solche Sachen zu mir gesagt

Ich wollt’s dir vorher nicht sagen, du hast es nicht verdient!

Doch auch noch andere Mädels haben gleiche Stories von ihm

Ich glaub, er war dir nicht treu…»

Sie lacht und sie tut, als wär es ihr egal, doch in ihrer Seele regnet es Blut

Dem Baby geht es nicht gut, denn auch wenn man klein ist

So spürt man, was Mama fühlt, weil die Verbindung echt fein ist

Ihr Vater war selbst nicht da, ihre Ma erzog sie allein

Daher weiß sie, man kann es schaffen, auch so für's Kind da zu sein

Sie hofft auf Hilfe von Ma, da sie denkt, sie wird sie verstehen

Aber ihre Ma ist entsetzt — lässt die 16-Jährige gehen

Ihr Leben besteht aus Ketten von Schicksalschlägen

Extrem genug, um manchen von uns unsere Lust am Leben zu nehmen

Doch sie nimmt alles so hin, wie es ist und denkt immer wieder, es sei halt für

sie bestimmt

Sie fügt sich und fühlt sich lila…

Flying through a purple sky on borrowed wings

Angels guide me to a place where it’s unsure territory

Flying through a purple sky on borrowed wings

Angels guide me to a place where I can feel sure

The pains feels unimaginable, but real

Unmistakable, but ever so claimable

Ihr Ex hat die Vaterschaft dann nicht anerkannt

«Hey, was weiß ich denn, du kleine Schlampe.

Das Blag ist von irgend’nem

ander’n Mann!»

Natürlich gab es keinen, doch sie beschloss zu schweigen

Unsicherheiten können Menschen zum Selbstverleugnen treiben

Die Lähmung ihres Bewusstseins von Möglichkeiten begann in der Schwangerschaft

Als sie die Schule schmiss und die Freunde meidet

Natürlich sehen ihre Leute, wie ihre Freundin leidet, doch sie sehen auch

Dass sie wohl nicht will, dass man sie begleitet

So gleitet alles auseinander wie Wind

Der die Blätter von gleichen Ästen löst und zerstreut, wenn er will

Sie weiß nicht, dass wenn sie will, ihre Flügel sie tragen würden

In jede Richtung, die sie sich erträumt, in den schönsten Wünschen

Ein kleiner Engel, der meint, er sei nicht mehr, als ein Blatt

Das der Sturm sich gegriffen hat, mitgerissen mit seiner Macht

Der nur sieht, was es mit ihm macht, doch nicht weiß, er hätte die Kraft

Alles das zu ändern, was fremder Einfluss in ihm nieder macht

Sie fühlt sich schwach, meistens liegt sie nachts wach

Trauert um ihren Ex, hält fest, an was sie nicht hat

Ironisch so wie das Schicksal halt ist, bekommt sie ihr Kind an genau dem Tag

An dem sie ihn vor einem Jahr traf

Vom Frühling des neuen Lebens zum Frühling des neuen Lebens

Die Liebe wird ihr gegeben, genommen und wieder gegeben

Der Rest der Geschichte spiegelt sich, sie hat sich selbst aufgegeben

Ihr Ex kommt zurück und geht, hinterlässt ihr ein zweites Baby

Der nächste Mann spendet Trost in der auswegslosesten Zeit

Sie hat dann ihr Kind Nummer drei, doch auch dieser Mann geht vorbei

Sie allein im Haus mit drei Mündern, die Hunger haben oder schreien

Um sich irgendwie zu betäuben, versucht sie’s mit Trinkerei

Sie verwahrlost und lässt die Kinder, obwohl sie da ist, allein

Sie kann nicht mehr hören, wie sie stören, also prügelt sie auf sie ein

Immer wieder, erst hin und wieder, dann bricht sie Kiefer und Bein

Sie ist ab jetzt nur noch allein

Soll’n die Biester doch hungrig sein!

Ihre Ruhe kehrt ein nach den letzten Atemzügen der dreien

Wohin mit den kleinen Leichen?

Sie buddelt sie einfach ein

Ihre Nachbarn peilen, was passiert ist, zumindest ahnt man davon

Mit verdächtigen Plastiksäcken ging sie abends davon

Und man alarmiert Polizei und durchsucht den Wald bei den Wegen

Die kleinen Körper, missbraucht, tauchen auf in dem nächsten Regen

Sie kann nicht darüber reden, nichts anderes kommt in den Medien

Der Richter kann bloß empfehlen:

Geschlossene für ihr Leben

Innen drin ist alles so still

In ihr drin, in der Zelle, keine rufenden Stimmen

Hier fügt sie sich und schluckt ihre Pillen

Hinterfragt nicht, was die machen oder was sie mit ihrer Haut anstellen

Erinnerungen betäubt

Die Kinder sieht sie nie wieder

Weder ihr geistiges Auge, noch das hinter ihren Lidern

Spazieren geht sie alleine

Bei ihr sein möchte niemand

Ihr Gesicht ist ein Lächeln

Der Flieder blüht so schön lila…

Політ через пурпурове небо на позичених крилах

Ангели ведуть мене туди, де це непевна територія

Політ через пурпурове небо на позичених крилах

Ангели ведуть мене туди, де я можу почуватися впевнено

Тепер подивіться на ці, у кого ще є фіолетові тіні для повік

Ніколи не був чоловіком, але кинувся на того хлопця, коли прийшла весна

Перше кохання, перша щіпка романтики

А її кліка не розуміла, куди раптом її розум подівся — зрозуміло!

Ви чекаєте 15 років і нарешті закохуєтеся в когось

А сліпий — це не що інше, як людина

Всі починання важкі, але кохання парадоксальне

Тому що чим довше ти знаєш когось, тим важче стає, Бог його знає

Але вона ще не знає, вона просто знає, наскільки вона закохана

І минає літо, золота пора, коли все легко

Поплавати в озері вдень, потім посидіти в кафе, і ніч стане днем

зробила

Вона отримує досвід, вона живе, вона погоджується з усім

Вона довіряє йому великими очима, вона йому вірить

Так привабивши його, вона хоче роздягнутися для нього

Він також піклується про те, щоб їй не знадобилася таблетка:

Який би він не був обережний, він завжди вириває його заздалегідь

Друзі сміються з неї за те, що вона вірить у такі історії.

Неймовірно!

Вона дозволяє їм сміятися і більше нічого не розкриває

Крім того, вона спробувала, але потім припинила приймати таблетки

Вона переконана, що вони роблять шкіру такою фіолетовою...

Політ через пурпурове небо на позичених крилах

Ангели ведуть мене туди, де це непевна територія

Політ через пурпурове небо на позичених крилах

Ангели ведуть мене туди, де я можу почуватися впевнено

Як надворі наближається зима, перший іній і мороз, помічає вона

щоб у неї зупинилася кровотеча

І моліть Бога, щоб дав їй, дитині і йому цей шанс

вони заслуговують

Бути щасливою сім'єю, разом ростити дитину

Але вона наївна

Молодий, як перший сніг, що випав

Вона розповідає йому з радістю і твердо вірить, що йому сподобалося

Але це справді занадто для нього, і після того, як він просто чекає цього,

чи він каже їй, що все закінчилось...

Не це йому зараз потрібно

Однак після 18 тижнів вагітність переривати не можна

Живіт вже чітко пробитий зверху

З розбитим серцем вона ковтає біль, дивиться в майбутнє

Нема часу сумувати, вона планує те, що буде

Крім того, її найкраща подруга каже їй:

«Твій колишній говорив мені такі речі весь час

Я не хотів тобі говорити наперед, ти цього не заслужив!

Але в інших дівчат про нього такі ж історії

Мені здається, він не був тобі вірний..."

Вона сміється і робить так, ніби їй байдуже, але в її душі тече кров

Дитині погано, бо хоч ти маленький

Таким чином ви можете відчути, що відчуває мама, тому що зв’язок справді чудовий

Батька там не було, мати виховувала одна

Ось чому вона знає, що ви можете бути поруч з дитиною таким чином

Вона сподівається на допомогу від Ма, оскільки думає, що зрозуміє

Але мама жахається — відпускає 16-річну

Її життя складається з ланцюгів ударів долі

Досить екстремальний, щоб позбавити деяких із нас жаги до життя

Але вона приймає все як є і продовжує думати, що це просто для

вона вирішує

Вона відповідає і відчуває себе фіолетовою...

Політ через пурпурове небо на позичених крилах

Ангели ведуть мене туди, де це непевна територія

Політ через пурпурове небо на позичених крилах

Ангели ведуть мене туди, де я можу почуватися впевнено

Біль неймовірний, але реальний

Безпомилково, але завжди так можна претендувати

Ваш колишній тоді не визнавав батьківство

«Гей, що я знаю, ти маленька суко.

Благ від когось

інша людина!"

Звичайно, не було, але вона вирішила промовчати

Невпевненість може спонукати людей до самозречення

Параліч її відчуття можливостей почався під час вагітності

Коли вона кинула школу і уникала друзів

Звичайно, її люди бачать, як її друг страждає, але вони також бачать

Що вона, мабуть, не хоче, щоб її супроводжували

Тому все розлітається, як вітер

Хто, коли забажає, відриває та розкидає листя з тих самих гілок

Вона не знає, що якби захотіла, крила б її несли

У кожному напрямку вона мріє, з найкрасивішими бажаннями

Маленький ангел, який думає, що він не більше ніж листок

Що буря захопила, понесла своєю силою

Хто тільки бачить, що це з ним робить, але не знає, що він має силу

Змінити все те, що руйнує в ньому чужий вплив

Вона відчуває слабкість, майже всю ніч лежить без сну

Оплакує колишнього, тримається за те, чого не має

За іронією долі, вона народжує дитину саме в цей день

Коли вона зустріла його рік тому

Від джерела нового життя до джерела нового життя

Любов дарують, беруть і повертають їй

Решта історії віддзеркалена, вона відмовилася від себе

Її колишній повертається і йде, залишаючи її з другою дитиною

Наступна людина дає розраду в найбезнадійніший час

Потім у неї є дитина номер три, але цей чоловік теж проходить повз

Ти один у домі з трьома голодними ротами або кричить

Щоб хоч якось заціпеніти, вона намагається випити

Вона нехтує і залишає дітей одних, хоча сама там

Вона більше не чує, як вони перебивають, тому б’є їх

Знову і знову, спочатку час від часу, потім вона ламає щелепу і ногу

Відтепер вона лише одна

Нехай звірі будуть голодні!

Спокій повертається після останніх подихів трьох

Що робити з маленькими трупами?

Вона просто закопує їх

Ваші сусіди стежать за тим, що сталося, принаймні у вас є таке передчуття

Вона пішла ввечері з підозрілими поліетиленовими пакетами

А ви повідомте поліцію і обшукуйте ліс біля стежок

Наругані тільця з’являються під наступним дощем

Вона не може про це говорити, більше нічого не з’являється в ЗМІ

Суддя може лише рекомендувати:

Закрито на все життя

Всередині все так тихо

Всередині неї, в камері, жодного закличного голосу

Тут вона погоджується і ковтає таблетки

Не питайте, що вони роблять або що вони роблять зі своєю шкірою

спогади оніміли

Вона більше ніколи не бачить дітей

Ні її розумове око, ні те, що за повіками

Вона ходить на прогулянки одна

Ніхто не хоче бути з нею

Твоє обличчя - це посмішка

Бузок цвіте так гарно багряно...