When Daylight Dies - Cryptic Wintermoon

Night is finally closing in, but I have no fear

In the hour when the night falls

Voices from the dark side are calling my name

Slowly fading to the world where I belong

Ebony rising, I close my eyes

Flashing pictures of an old remembrance passing by On obsidian wings I fly, leave the gates behind

Through the colonnades of eternity

This is the end for me, I’m dying

So I close my eyes, and I can see the shadows rise

On black wings I fly, as I cross the dark sky

So I close my eyes, and I can see the shadows rise

When daylight dies, eternally

As whispers surround me, see people I have known

Remember times I had forgotten long ago

Dark arms embrace my soul, emptiness fills my mind

As the pulse of life is slowly fading

Now a storm is rising

Then he appears

Cloaked in a robe of black

Waiting to guide my soul from here

Across the stream of life, to a kingdom beyond, back to the place of birth,

So this the end for me, I’m dying

So I close my eyes, and I can see the shadows rise

On black wings I fly, as I cross the dark sky

So I close my eyes, and I can see the shadows rise

When daylight dies, eternally

A world of silence, waits for me, the end in darkness, is my destiny

As my life passes, before my eyes, from my birth, to the time I die

From my cradle, to my grave, a little time, until the death embrace.

Now my memories fade away, the past forgotten, a new life waits for me.

Will I reincarnate, will I die forever, when I meet my fate, at the break of dawn.

Soon I will now, if there is endless darkness, or there is blazing light.

When daylight turns to night.

Eternal Silence

As my memories Fade to black

Rising darkness

And there is no turning back

Ніч нарешті наближається, але я не боюся

У годину, коли настає ніч

Голоси з темної сторони кличуть моє ім’я

Повільно зникаю у світі, де я належу

Чорне дерево піднімається, я заплющую очі

Миготливі картини старого спогаду, що проходить повз На обсидіанових крилах я летю, залишаю ворота позаду

Крізь колонади вічності

Це для мене кінець, я вмираю

Тож я закриваю очі, і бачу, як тіні піднімаються

На чорних крилах я літаю, перетинаючи темне небо

Тож я закриваю очі, і бачу, як тіні піднімаються

Коли денне світло вмирає, назавжди

Коли мене оточує шепіт, побачите людей, яких я знала

Згадайте часи, про які я давно забув

Темні руки обіймають мою душу, порожнеча наповнює мій розум

Оскільки пульс життя повільно згасає

Зараз наростає буря

Потім він з’являється

Закутаний у чорний халат

Чекаю, щоб вивести мою душу звідси

Через потік життя, в царство за його межами, назад до місця народження,

Тож це кінець для мене, я вмираю

Тож я закриваю очі, і бачу, як тіні піднімаються

На чорних крилах я літаю, перетинаючи темне небо

Тож я закриваю очі, і бачу, як тіні піднімаються

Коли денне світло вмирає, назавжди

Світ тиші, чекає на мене, кінець у темряві, моя доля

Моє життя проходить на моїх очах, від народження до смерті

Від моєї колиски, до мої могили, недовго, аж до обіймів смерті.

Тепер мої спогади зникають, минуле забуте, на мене чекає нове життя.

Чи перевтілюсь я, чи помру назавжди, коли зустріну свою долю, на світанку.

Незабаром я це зроблю, якщо безкінечна темрява чи палаючий світло.

Коли денне світло переходить у ніч.

Вічна тиша

Як мої спогади тьмяніють до чорного

Наростаюча темрява

І немає повернення назад