Legion Lost -

Once we set out on our conquest

To battle the land and the sea

The titans would bow down before us

The might of our sword was set free

Rode on through forest and desert

Stared at the eyes of the sun

Always felt something was missing

Despite the battles we’ve won

Tried to ascend our own nature

Tried to be one with the gods

Wanted to wield our own scepter

But they took off their facades

Banished us all in a a nightmare

Until our time would return

Lost in the folds of dimensions

Forever destined to burn

In silence and sorrow all cast

blind to future and past

Eternally paying the cost

always to be the Legion Lost

At the end of your time,

We’ll witness a new world beginning

We’ll become flesh and bone & regain our throne

At last to reclaim our destiny

Our swords and our shields lay in ruins

Our pride and our emblems now lost

The one thing we craved for was knowledge

But our own souls were the cost

How can we ever be mortals?

Since we have seen the unseen?

What lays above and beyond us

Oh lord can we ever be free.

And be whole again

Once more to rise from this bane

Rise up as mortals, as warrior kings

as visions of might from afar

Then they’ll recall who we are

Lost In this deafening silence

Mist of our sorrows we call

All of our dreams lay forgotten

Since we have chosen to fall

No-one remembers the future

That has been promised to all

Fighting our way through oblivion

'Til we once more hear the call

Щойно ми вирушимо на наше завоювання

Боротися із землею й морем

Титани вклонилися б перед нами

Сила нашого меча була звільнена

Їхали далі через ліс і пустелю

Дивився в очі сонця

Завжди відчував, що чогось не вистачає

Незважаючи на битви, які ми виграли

Намагалися піднятися до нашої власної природи

Намагався бути єдиним із богами

Хотіли оволодіти власним скіпетром

Але вони зняли свої фасади

Вигнав нас усіх у кошмарі

Поки не повернеться наш час

Загублений у складках вимірів

Назавжди судилося горіти

У тиші й печалі всі кинуті

сліпий до майбутнього та минулого

Вічно оплачуючи витрати

завжди бути Загубленим Легіоном

В кінці твого часу,

Ми станемо свідками початку нового світу

Ми станемо з плоті та кісток і повернемо свій трон

Нарешті повернути свою долю

Наші мечі та наші щити лежали в руїнах

Наша гордість і наші емблеми тепер втрачені

Єдине, чого ми бажали – це знання

Але ціною були наші власні душі

Як ми можемо стати смертними?

Оскільки ми бачили невидиме?

Те, що лежить вище і поза нами

Господи, чи можемо ми колись бути вільними.

І знову бути цілим

Ще раз піднятися з цієї прокляття

Підніміться як смертні, як королі-воїни

як бачення могутності здалеку

Тоді вони згадають, хто ми є

Загублений у цій оглушливій тиші

Туман наших печалей ми кличемо

Усі наші мрії лежали забуті

Оскільки ми вибрали впасти

Ніхто не пам'ятає про майбутнє

Це обіцяно всім

Боремося через забуття

"Поки ми ще раз не почуємо дзвінок