Illumine - Cronian

Frozen columns spearing the horizon

Gazing throughout the stellar endlessness

Alone at the peak of sole endurance

Under the blue and desolated skies

At the frontier of the icy wasteland

Grid by the urge for a new conquest

A discovery, a spiritual recovery

A moment of profound release

Illumine — the everlasting path

Illumine — the broad horizon

At the polar mesial, the foreland

To unleash, rove and to cease

No way back at the end of this track

Where the sun is my friend, fiend and decease

At the end of the icy wasteland

The last resort, the last deport

Traces beyond the stellar map

Coexistent from here on

Illumine — the noble moments

Illumine — the cause of those

I am here to die.

Застиглі колони, що пронизують горизонт

Вдивляючись у всю зоряну безмежність

На самоті на піку витривалості

Під блакитним і безлюдним небом

На кордоні крижаної пустки

Сітка від потягу до нового завоювання

Відкриття, духовне одужання

Момент глибокого звільнення

Illumine — вічний шлях

Illumine — широкий горизонт

На полярному мезіалі, передній частині

Щоб розв’язати, блукати й перестати

У кінці цієї композиції немає шляху назад

Де сонце мій друг, злий і помер

В кінці крижаної пустки

Останній засіб, остання депортація

Сліди за межами зоряної карти

Звідси співіснують

Illumine — благородні моменти

Illumine — причина тих

Я тут померти.