La solitudine - Cristina D'Avena

La tua giornata è un’ombra dorata

Solitudine sull’arco dei tuoi occhi

Mi vedi ma non mi senti mai qua

Tu parli di tranquillità

Ma sai già che non è la verità

Solo come un alberello senza foglie

Solo come un grido nell’oscurità

La solitudine è un’abitudine

E quando c'è guarda dentro di te

E' un’abitudine la solitudine

Che sa di poesia e malinconia

Ma che triste melodia

Come sempre silenzioso il tuo sentiero

Corri da solo e non spicchi il volo

Ti allontani scivolando nel silenzio

Sempre più in là della tua libertà

Tu parli di tranquillità

Ma sai già che non è la verità

La solitudine è un’abitudine

E quando c'è guarda dentro di te

E' un’abitudine la solitudine

E' un’abitudine la solitudine

Che sa di poesia e malinconia

Ma che triste melodia

Твій день — золота тінь

Самотність на дузі твоїх очей

Ви бачите мене, але ніколи не чуєте мене тут

Ви говорите про спокій

Але ви вже знаєте, що це не правда

Так само, як безлистий саджанець

Як плач у темряві

Самотність – це звичка

А коли є, подивіться всередину себе

Самотність – це звичка

Це на смак поезії та меланхолії

Яка сумна мелодія

Як завжди, твій шлях мовчить

Біжи сам і не літай

Ти йдеш, ковзаючи в тишу

Все більше і більше за межами вашої свободи

Ви говорите про спокій

Але ви вже знаєте, що це не правда

Самотність – це звичка

А коли є, подивіться всередину себе

Самотність – це звичка

Самотність – це звичка

Це на смак поезії та меланхолії

Яка сумна мелодія