Ragman - Cripple Bastards

Born in your shit, I can’t enjoy the colors of grace and beauty

I can’t feel anything but this uniform-unfailing sense of nausea…

«Her eyes… so lovely

That you’re askin' yourself how can tears…

Her body… so perfect

That you’re askin' yourself how can shit…»

«Her brain… so empty

That I’m askin' myself how can thoughts…

Her life… so senseless

That I’m askin' myself how boring should be…»

The colors of grace and beauty won’t fit in my picture;

Diping my brush in your shit I’ll paint a life of kicks

Intimidations, self-relegation

I’m a ragman and I love my putrid clothes

Weared out by thousands generations

You’re something worst… corrupted perfection;

The static divinity of perfumed trash

Народжений у вашому лайні, я не можу насолоджуватися кольорами витонченості й краси

Я не відчуваю нічого, крім цього незмінного відчуття нудоти…

«Її очі… такі гарні

Що ти запитуєш себе, як можуть сльози...

Її тіло… таке ідеальне

Що ти питаєш себе, як можна срати...»

«Її мозок… такий порожній

Що я запитую себе, як можуть думки...

Її життя… таке безглузде

Що я запитую себе, наскільки нудно має бути...»

Кольори витонченості й краси не вписуються в мою картину;

Вмочуючи пензлик у ваше лайно, я намалюю життя, пов’язане з ударами

Залякування, самознищення

Я тряпник і люблю свій гнильний одяг

Зношений тисячами поколінь

Ти щось найгірше... зіпсована досконалість;

Статична божественність парфумованого сміття