Crimson Line - Joe Hertler & The Rainbow Seekers, Invalids

As staccato mountains rise to meet their morning form

Their peaks ignited while the sun reaches on overboard

The horizon eviscerate, casting its rays

Like the entrails of a thousand lifetimes in the wake

My shadow lengthened across an arid sea

I went to chase, but lost it under a rolling reef

Of clouds overhead, boiling past a crimson line

The antecedent greeting a reunion of our lives

The drowning sun, now below my feet

Where a man meets his limit in dominion’s reach

Like ferried souls, of whales at sea

I’m just a visitor here and I’m about to leave

Oh land of angels, lost in their contemplation

Of the glory, infinite, across these forlorn places

So many words, found through silent things

The sun will rise, while the world is sleeping

Perhaps having been, is the purest kind

I saw beyond the void where the stars go to die

I lept in deference, body cast in the sea

It seems that everyday, brings an eternity

The drowning sun, now below my feet

Where a man meets his limit in dominion’s reach

Like ferried souls, of whales at sea

I’m just a visitor here and I’m about to leave

And I’m about to leave

And I’m about to leave

And I’m about to leave

And I’m about to leave

Коли гори стаккато піднімаються, щоб зустріти свій ранковий вигляд

Їх вершини спалахнули, коли сонце досягло за борту

Потрошить обрій, відкидаючи проміння

Як нутрощі тисячі життів у кильватері

Моя тінь подовжилася через безводне море

Я пішов у погоню, але втратив його під рифом

Хмари над головою, що киплять повз багряну лінію

Антецедент, який вітає возз’єднання нашого життя

Потопаюче сонце, тепер під моїми ногами

Де людина досягає своєї межі в досяжності панування

Як переправлені душі китів у морі

Я тут лише гість і збираюся йти

О країно ангелів, загублених у спогляданні

Нескінченної слави в цих занедбаних місцях

Так багато слів, знайдених через мовчазні речі

Сонце зійде, а світ спить

Можливо, це найчистіший вид

Я бачив за порожнечею, куди йдуть вмирати зірки

Я заспав із повагою, тіло кинуте в море

Здається, кожен день приносить вічність

Потопаюче сонце, тепер під моїми ногами

Де людина досягає своєї межі в досяжності панування

Як переправлені душі китів у морі

Я тут лише гість і збираюся йти

І я збираюся йти

І я збираюся йти

І я збираюся йти

І я збираюся йти