Глава 5. Дом - CREAM SODA

Мы сидим на террасе и наблюдаем

Как на лужайке перед нашим домом

Андроид выкапывает в грунте нишу для бассейна

Я глажу рукой волосы Анны

И размышляю о том, что всё-таки оно того стоило

С тех пор, как я открыл свои новые глаза на Росс 128 b

Прошло уже 160 лет.

Не так уж и много

Учитывая, что год здесь длится всего 10 дней

По словам моей жены, она совершенно не почувствовала полёт

Всё как в рекламных материалах

Закрываешь глаза — открываешь глаза

Я рассказал Анне о том

Что испытало во время переселения моё сознание

О темноте, о Боге, о созданной заново Вселенной

— Я сомневаюсь в реальности.

Вдруг ты и всё остальное лишь плод моего

воображения

— У тебя замечательное воображение, раз мы снова вместе на такой прекрасной

планете

Она права, здесь действительно хорошо

Возможно, мой разум до сих пор заперт внутри челнока

Возможно, наши физические оригиналы погибли

В пыточных камерах трансгуманоидов-марксистов

Возможно, копии наших сознаний теперь будут

Бесконечно транслироваться по всей Вселенной

И содействовать её захвату,

Но конкретно мы нашли свою тихую гавань

Знаю, это звучит невероятно эгоистично

Пройдя крайнюю форму субъективности

Я не могу рассуждать иначе

Мир нереален или реальность придумана мной

Какое это имеет значение, если у нас будут близнецы?

Ми сидимо на терасі і спостерігаємо

Як на лужку перед нашим будинком

Андроїд викопує в грунті нішу для басейну

Я глажу рукою волосся Ганни

І роздумую про те, що все-таки воно того коштувало

З того часу, як я відкрив свої нові очі на Рос.

Минуло вже 160 років.

Не так вже й багато.

Враховуючи, що рік тут триває лише 10 днів

За словами моєї дружини, вона зовсім не відчула політ

Все як у рекламних матеріалах

Заплющуєш очі — розплющуєш очі

Я розповів Ганні про той

Що зазнало під час переселення моя свідомість

Про темряву, про Бога, про створений наново Всесвіт

—Я сумніваюся в реальності.

Раптом ти і все інше лише плід мого

уяви

— У тебе чудова уява, якщо ми знову разом на такою прекрасною

планеті

Вона має рацію, тут справді добре

Можливо, мій розум досі замкнений усередині човника

Можливо, наші фізичні оригінали загинули

У капитальних камерах трансгуманоїдів-марксистів

Можливо, копії наших свідомостей тепер будуть

Нескінченно транслюватися по всьому Всесвіту

І сприяти її захопленню,

Але конкретно ми знайшли свою тиху гавань

Знаю, це звучить неймовірно егоїстично

Пройшовши крайню форму суб'єктивності

Я не можу міркувати інакше

Світ нереальний чи реальність придумана мною

Яке це має значення, якщо у нас будуть близнюки?