Vergib uns bitte - Cr7z

Er torkelt wieder hacke in den Supermarkt zu den Getränkeregalen

Zählt die Cents des Pfands um den Juicy Fruit zu bezahlen

Der Mundgeruch vor seinem Pa' gab ihm blutige Male

Mit der Monatskarte hinunter in muffigem Gestank

Die Stadt ist ein Sumpf, der die Unschuld zernagt

Alle Moves sind gemach, sieht man seinen Bruder auf Nadel

Das Herz in seiner Brust ist schwarz, winternuklear

Sie fiel im auf, als sie ihm gegenüber in der U-Bahn saß

Bestimmt war’s nur der Alk, er nimmt sein' Mut zusamm'

Spricht sie an und fragt sie um ein bisschen Unterhaltung und sie tat’s

Sie zitiert Konfuzius und stimmt ihn munter

Offenbart ihm, seine Taten waren nicht genug geplant

Es kam, weil der Umstand es verlangt

«Zufall ist doch Quatsch», macht sie ihm klar

Und nimmt ihn an der Hand

«, Yuki ‘ ist mein Name und ab heute bin ich für dich da.»

Die wundersame Art kann nicht wahr sein

Sie drückt ihn an ihr Haar, er riecht den Duft ihres Parfums, Finger filigran

Schlingt den Arm um seine Hüfte und stützt ihn Richtung Ausgang

Der warme Dunst des Juliabends füllt ihre Lunge

Sie stupst sie manchmal an, schnell wird der Trubel der Stadt hinter sich

gebracht

Man findet eine Wiese, setzt sich nieder in das Gras

Sie strahlt aus blauen Augen aus purem Diamant

Sie zoomt ihn ran, er vergisst die Uhr und den Wutanfall des Vaters

Wüsst' der Junge nur, der Succubus verwirrt seinen Verstand

Vergib uns bitte, wir wissen nicht, was wir tun

Verlassen von uns’rer Liebe fühlen wir Trauer und Wut

Durch Unterschiede können wir uns nicht mehr die Hände geben

Die Illusion, in der wir leben, muss ein Ende nehmen

Vergib uns bitte, wir haben’s nicht böse gemeint

Wir kamen nur einfach nicht zu wahrer Größe, ich weiß

Während wir das von dir gegebene Leben als selbstverständlich nehm’n

Könnte es jeden Moment mit uns zu Ende geh’n

Der Regen plätschert auf den Stein im geschäftsmäßigen Treiben

Auf die Schirme von den Menschen, die vorbeigeh’n

Wahrscheinlich auf dem Weg in riesige Gebäudekomplexe für Scheine

Stiefel steigen über Penner, die durchnässt sind

Weinen, weil sie drohen zu zerbrechen an der Kälte, es wird schneien

Für etwas zu Essen wird das Geld im Becher nicht mehr reichen

Fünf Minuten Händewärmen und Obdach in Bäckerei'n ist nurnoch drin,

wenn man sich dort 'n Käffchen leistet

Eisige Winde pfeifen, so schneiden durch die Städte uns’rer Zeit

Im weichen Himmelbett wird Sex gemacht neben der Sektglasneige

Holz wird verfeuert in teuren antiken Kachelöfen

Goldene Kronleuchter, über ihren Häuptern wacht das Böse

Sie fühlen nichts mehr, nein, sie denken nur an eins

Ihren Cadillac und den Benz in der Einfahrt, die exquisiten Schlemmerei’n

Trendige Kleider im Schrank für Bälle und Feiern

Der hermetisch abgeriegelten Linie einer Bänkergemeinschaft

Für sie sind die Armen nur die dreckigen Schweine

Die nichts erreicht hab’n im Leben und deshalb fressen sie Scheiße

Doch was ist mit der Person ohne Namen, die Trennung, die Scheidung?

Der kleinen schwerkranken Tochter, die die Ärzte nicht heil’n

Keine Unterstützung von außen, schau, er kämpft sich mit drei Jobs

Durch die Jahre, um am Ende zu scheitern

Er zerbrach vor ihrem Grab, griff zur Flasche und ertränkte sein Leiden

Für die ist er ein fremder Mensch, nichts weiter — weshalb ihm beisteh’n?

Vergib uns bitte, wir wissen nicht, was wir tun

Verlassen von uns’rer Liebe fühlen wir Trauer und Wut

Durch Unterschiede können wir uns nicht mehr die Hände geben

Die Illusion, in der wir leben, muss ein Ende nehmen

Vergib uns bitte, wir haben’s nicht böse gemeint

Wir kamen nur einfach nicht zu wahrer Größe, ich weiß

Während wir das von dir gegebene Leben als selbstverständlich nehm’n

Könnte es jeden Moment mit uns zu Ende geh’n

Він, хитаючись, повертається до супермаркету й ламається до полиць із напоями

Підраховує центи депозиту для оплати Juicy Fruit

Неприємний запах з рота перед батьком залишив йому криваві сліди

З місячною карткою затхлий сморід

Місто — болото, яке з’їдає невинність

Всі ходи виконані, на голці видно його брата

Серце в грудях чорне, зимове ядерне

Вона привернула його увагу, коли сиділа навпроти нього в метро

Це точно був лише алкоголь, він набирається сміливості

Підійдіть до неї і попросіть її розваги, і вона це зробила

Вона цитує Конфуція і підбадьорює його

Розкрити йому його дії були недостатньо сплановані

Це сталося, бо цього вимагали обставини

«Випадковість — це нісенітниця», — пояснює вона йому

І бере його за руку

«Юкі» — це мене звати, і з сьогоднішнього дня я тут для вас».

Чудовий вид не може бути правдою

Вона притискає його до свого волосся, відчуває запах своїх парфумів, філігранні пальці

Обхоплює його рукою за талію і підтримує його до виходу

Теплий туман липневого вечора наповнює її легені

Іноді вона підштовхує їх, і міська суєта швидко згасає за ними

принесли

Знайдеш луг, сідаєш у траву

Вона сяє блакитними очима з чистого діаманту

Вона наближається до нього, він забуває про годинник і істерику свого батька

Якби хлопець знав, суккуб заплутує його розум

Будь ласка, вибачте нас, ми не знаємо, що робимо

Покинуті нашим коханням, ми відчуваємо смуток і гнів

Через відмінності ми більше не можемо потиснути один одному руки

Ілюзія, в якій ми живемо, повинна покласти край

Будь ласка, вибачте нас, ми не мали на меті зла

Я знаю, що ми просто не досягли величі

Поки ми сприймаємо життя, яке ви нам даєте, як належне

Для нас це може закінчитися в будь-який момент

У діловій метушні дощ хлюпає на камінь

На екранах людей, що проходять повз

Напевно, на шляху до величезних будівельних комплексів за рахунками

Черевики лізуть по бомжів, які промокли

Плачуть, бо погрожують розірватися від холоду, піде сніг

Грошей у чашці вже не вистачить на щось поїсти

П’ять хвилин зігрівання рук і укриття в пекарнях можливо тільки

якщо ви дозволите собі там випити кави

Крижані вітри свистять, розрізаючи міста нашого часу

Секс роблять у м'якому ліжку з балдахіном біля келиха шампанського

У дорогих старовинних кахляних печах спалюють дрова

Золоті люстри, лихі сторожі над їхніми головами

Вони більше нічого не відчувають, ні, вони думають тільки про одне

Ваш Cadillac і Benz на під’їзді, вишукані бенкети

Модні сукні в шафу для балів і свят

Герметично закрита лінія банківської спільноти

Для них бідні — це лише брудні свині

Які в житті нічого не досягли і тому лайно їдять

Але як щодо людини без імені, розлуки, розлучення?

Маленька важкохвора донька, яку лікарі не лікують

Ніякої сторонньої підтримки, дивіться, він бореться з трьома роботами

Через роки зазнати невдачі в кінці

Він розбив перед її могилою, потягнувся до пляшки і втопив свої страждання

Для них він чужий, нічого більше — навіщо стояти поруч із ним?

Будь ласка, вибачте нас, ми не знаємо, що робимо

Покинуті нашим коханням, ми відчуваємо смуток і гнів

Через відмінності ми більше не можемо потиснути один одному руки

Ілюзія, в якій ми живемо, повинна покласти край

Будь ласка, вибачте нас, ми не мали на меті зла

Я знаю, що ми просто не досягли величі

Поки ми сприймаємо життя, яке ви нам даєте, як належне

Для нас це може закінчитися в будь-який момент