Busy Streets - Courier

Set my eyes on open road

A pair of thoughts and dreams carry a heavy load

Caring costs more than we think

These parts and tires create a fire in every blink

As my mind drifts from the wheel

Drawn from my heart I analyze the way that I feel

I’ve come to love this time alone

Long passed the place where I’m to face the grinding stone

We bend, but we send, a sense that we won’t bleed

Broke again, we amend, the hearts and souls we see

If I dread, verses read, to say til death do us part

Must be left, for the best, within the confines of this car

Pass the place they made of gold

Stuff my face to cloud disgrace I won’t grow old

Would you care to realize

The challenge in the need to win the nobel prize?

We bend, and we send, a sense that we don’t see

Lost again, chaos renders, what the world will be

If I said, verses read, to bottle peace in a jar

Must be left, for the best, within the confines of this car

As my mind drifts from the wheel

Drawn from my heart I analyze the good that I steal

We bend and we send, our sense of sight to greed

Broken fence, and we reckon, someone’s soul will bleed

If I’m dead, versus read, to follow lights from afar

Must be left, laid to rest, within the confines of this car

Bridge

I could break out and leave the heartache and the doubt

Caring costs more than we think

Within the bars that make this car my laurels sink

Зверни мої очі на відкриту дорогу

Пара думок і мрій несуть велике навантаження

Догляд коштує дорожче, ніж ми думаємо

Ці деталі та шини викликають пожежу при кожному миганні

Коли мій розум відривається від колеса

Взято від серця, я аналізую те, що я відчуваю

Я полюбив цей час сам

Давно минув те місце, де я маю зіткнутися з точильним каменем

Ми згинаємось, але відсилаємо відчуття, що не будемо кровоточити

Знову зламалися, ми виправляємо, серця й душі, які бачимо

Якщо я боюся, читай вірші , сказати, поки смерть нас розлучить

У кращому випадку його потрібно залишити в межах цього автомобіля

Пройдіть повз місце, яке вони зробили із золота

Заткни обличчя до хмари, я не старію

Ви б хотіли усвідомити

Виклик у необхідності отримати Нобелівську премію?

Ми згинаємо й посилаємо чуття, якого не бачимо

Знову втрачений, хаос виявляє, яким буде світ

Якщо я сказав, вірші читайте, розливати мир у глеку

У кращому випадку його потрібно залишити в межах цього автомобіля

Коли мій розум відривається від колеса

Зігнаний із серця, я аналізую те добро, яке я краду

Ми згинаємось і посилаємо, наше почуття до жадібності

Зламаний паркан, і ми вважаємо, чиясь душа обливається кров’ю

Якщо я мертвий, а не читати, щоб слідувати за світлом здалеку

Потрібно залишити, покласти відпочинок, у межах цього автомобіля

Міст

Я міг би вирватися й залишити душевний біль і сумніви

Догляд коштує дорожче, ніж ми думаємо

За ґратами, завдяки яким цей автомобіль тонуть мої лаври