The Talking Song - Cosmo Jarvis

So I’m standing in a bullet

Staring down a greasy gun

And I’m rubbing people’s shoulders

But I’m miles from everyone.

We’re hugging without touching,

Accepting by refusing

And that sound of awkward of silence

Isn’t awkward if it’s soothing

To the grumpy, grey, old grandma

Who saw the first King Kong

Is she at peace or pissed off with the damp?

Mocked her joints for way too long.

Looking at your eyelids,

If they open it’s a danger,

Oh my god: I’m sharing perfect

Eye-to-eye time with a stranger.

One who will forget me like

The stars forgot the day,

I guess we always were the crosses

On a graph anyway.

If our eyes do share a tiny

Part of time together

It’s spend planning how we’ll look

Away from one another.

A man with awful glasses wonders

Where it is she goes

As he spies a woman sleeping

That he doesn’t even know,

And the wrinkles on the faces

Of the people that I see

In this clikety-clakety bullet

Make sense to me.

We just want to talk, but we are way too scared.

We just want to talk, but there’s silence here instead.

We just want to talk, you can never talk enough,

But we can’t even talk no more,

So how we s’posed to love?

She sits and she examines

With a screwed expression,

Should’ve checked it in the shop

And now she’ll never lesson.

Thinks she got short changed

So she checks her receipt,

But I can see the one pound

Twenty by her feet.

But can I tell her, can I?

No.

'Cause that was force us to connect,

And that makes me a weirdo

With a screw loose in my head.

And our hearts are always close

To everything that they can get,

Because it’s better to be safely sorry,

Everything’s a threat.

A man is busy munching

And he’s loving every bite,

Spending time with some Doritos

Before he meets his wife,

And I can stare at you for hours,

I could help you with a word,

But pretend you cannot see me,

It’ll never get heard.

Practising a speech to

Himself once again,

Over and over, 'til

She smiles in his head and says

«Okay dad, I know that

You gotta work late,

And I’m not gonna cry

If you miss my play».

We just want to talk, but we are way too scared.

We just want to talk, but there’s silence here instead.

We just want to talk, you can never talk enough,

But we can’t even talk no more,

So how we s’posed to love?

I can see myself in all of you

And all of you in me

But a frightened little planet,

Most of all, is what I see.

The best friend you never made

Could be one foot away

And end up anonymous

Because you never tried to say

«Hey».

Look at that,

It’s a lady with a pram,

I’m not gonna help her

But I do give a damn.

It’s just that if I offer to

She might go crazy,

And think I think she’s weak

'Cause she’s a lady with a baby.

I really don’t think

Anyone knows anymore

When to talk and so we don’t

'Cause we’re just not sure.

And this is why people kinda just

Wanna be alone,

So they start little groups

That just grow and just grow

And they think one thing

And it keeps them safe,

Until another group of people

Have something else to say,

And both groups don’t even

Know what they believe anymore,

They just know who they hate

And so they start themselves a war.

We just want to talk, but we are way too scared.

We just want to talk, but there’s silence here instead.

We just want to talk, you can never talk enough,

But we can’t even talk no more,

So how we s’posed to love?

We just want to talk, but we are way too scared.

We just want to talk, but there’s silence here instead.

We just want to talk, you can never talk enough,

But we can’t even talk no more,

So how we s’posed to love?

Тож я стою в кулі

Дивлячись вниз замаслений пістолет

І я потираю плечі людей

Але я за милі від усіх.

Ми обіймаємось, не торкаючись,

Прийняти шляхом відмови

І цей звук незграбної тиші

Це не незручно, якщо це заспокоює

До сварливої ​​сірої старої бабусі

Хто побачив перший Кінг Конг

Вона заспокоїлася чи розлютилася від вогкості?

Надто довго знущався над її суглобами.

Дивлячись на свої повіки,

Якщо відкриються, це небезпека,

Боже мій: я ділюся ідеальним

Очі в очі з незнайомцем.

Той, хто забуде мене як

Зірки забули день,

Гадаю, ми завжди були хрестами

Все одно на графіку.

Якщо наші очі спільні крихітні

Частина часу разом

Це витрати на планування того, як ми будемо виглядати

Подалі один від одного.

Людина в жахливих окулярах дивується

Там, де вона йде

Коли він підглядає жінку, що спить

що він навіть не знає,

І зморшки на обличчі

З людей, яких я бачу

У цій кулі

Має сенс для мене.

Ми просто хочемо поговорити, але нам надто страшно.

Ми просто хочемо поговорити, але натомість тут тиша.

Ми просто хочемо поговорити, ти ніколи не можеш говорити достатньо,

Але ми навіть не можемо більше говорити,

Тож як ми повинні любити?

Вона сидить і оглядає

З прихильним виразом,

Треба було перевірити у магазині

І тепер вона ніколи не буде вчитися.

Думає, що вона змінилася

Тож вона перевіряє свою квитанцію,

Але я бачу один фунт

Двадцять її ніг.

Але чи можу я сказати їй, чи можу я?

Ні.

Тому що це змусило нас з’єднатися,

І це робить мене диваком

З гвинтом у голові.

І наші серця завжди поруч

На все, що вони можуть отримати,

Тому що краще перебачити,

Усе загроза.

Чоловік зайнятий жуванням

І він любить кожен шматочок,

Проводити час з деякими Doritos

Перш ніж зустріти свою дружину,

І я можу дивитися на тебе годинами,

Я могла б допомогти вам словом,

Але зроби вигляд, що не бачиш мене,

Це ніколи не буде почуто.

Відпрацювання промови до

Сам ще раз,

Знову і знову, до

Вона посміхається в його голові й каже

«Добре тату, я це знаю

Ти повинен працювати допізна,

І я не буду плакати

Якщо ви пропустите мою гру».

Ми просто хочемо поговорити, але нам надто страшно.

Ми просто хочемо поговорити, але натомість тут тиша.

Ми просто хочемо поговорити, ти ніколи не можеш говорити достатньо,

Але ми навіть не можемо більше говорити,

Тож як ми повинні любити?

Я бачу себе в усіх вас

І всі ви в мені

Але перелякана маленька планета,

Більше за все це те, що я бачу.

Найкращий друг, якого ти ніколи не заводив

Може бути в одному футі

І залишиться анонімним

Тому що ви ніколи не намагалися сказати

«Гей».

Подивіться на це,

Це жінка з візочкою,

я не буду їй допомагати

Але мені байдуже.

Це просто, якщо я пропоную

Вона може зійти з розуму,

І я думаю, що вона слабка

Тому що вона леді з дитиною.

Я справді не думаю

Хтось більше знає

Коли говорити, а тому ні 

Тому що ми просто не впевнені.

І тому люди як би справедливі

Хочеш бути на самоті,

Тож вони створюють маленькі групи

Що тільки росте і просто росте

І думають одне

І це захищає їх,

До іншої групи людей

Є ще щось сказати,

І обидві групи навіть ні

Знай, у що вони вірять більше,

Вони просто знають, кого ненавидять

І тому вони починають війну.

Ми просто хочемо поговорити, але нам надто страшно.

Ми просто хочемо поговорити, але натомість тут тиша.

Ми просто хочемо поговорити, ти ніколи не можеш говорити достатньо,

Але ми навіть не можемо більше говорити,

Тож як ми повинні любити?

Ми просто хочемо поговорити, але нам надто страшно.

Ми просто хочемо поговорити, але натомість тут тиша.

Ми просто хочемо поговорити, ти ніколи не можеш говорити достатньо,

Але ми навіть не можемо більше говорити,

Тож як ми повинні любити?