Winter - Speaking With Ghosts

Tell me It’s okay

We haven’t spoken in days and I’m losing sleep

Focused on the ending

But always lost in between

Without fail

Time slips away

Nothing

Seems to go my way

I’m stuck in a depressive state

Wondering which way the gravity will take me

And I can’t

Seem to make things change

Winds change

But the earth beneath

Still stays the same

Same as it did before

The give and take always seems to want more

Hollowed on the inside

Nothing feels right

Still I endure

I’m running but I seem to be

Going nowhere quick

Going nowhere quick

I can’t

Always play pretend

Nothing

Seems to go my way

Nothing

Seems to go my way

I’m stuck in a depressive state

Wondering which way the gravity will take me

And I can’t

Seem to make things change

Winds change

But the earth beneath

Still stays the same

Have I traveled this road too long?

Is my sanity all but gone?

Is there any way out for me?

'Cause the sound is deafening

There’s no way out for me

Every time that I leave

I come to questioning

Have my passions changed the best in me?

Still stuck on this road

Twelve-hundred miles to go

Will I ever make it there?

Even if I did, would you even care?

Скажи мені, що все гаразд

Ми не розмовляли днівами, і я втрачаю сон

Зосереджено на кінцівці

Але завжди втрачається між ними

Неодмінно

Час вислизає

Нічого

Здається, йде мій шлях

Я застряг у депресивному стані

Цікаво, куди мене занесе гравітація

І я не можу

Здається, щось змінює

Вітри змінюються

Але земля внизу

Все одно залишається таким же

Так само, як це робилося раніше

Здається, що той, хто дає і отримує, завжди хоче більше

Поглиблений зсередини

Нічого не відчувається правильно

Я все ще терплю

Я біжу, але, здається, бігаю

Швидко нікуди

Швидко нікуди

Я не можу

Завжди грай у вигляд

Нічого

Здається, йде мій шлях

Нічого

Здається, йде мій шлях

Я застряг у депресивному стані

Цікаво, куди мене занесе гравітація

І я не можу

Здається, щось змінює

Вітри змінюються

Але земля внизу

Все одно залишається таким же

Я надто довго їхав цією дорогою?

Невже мій розсудливість майже зник?

Чи є для мене вихід?

Тому що звук оглушливий

Для мене немає виходу

Щоразу, коли я йду

Я приходжу на запитання

Чи змінили мої пристрасті найкраще в мені?

Все ще застряг на цій дорозі

Дванадцять сот миль

Чи встигну я туди?

Навіть якби я зробив це, ви б навіть дбали?