A Howling Dust - Cormorant

The soil here is hard in summer

so I buried my father in a tomb of rocks,

a plot behind St. Catherine’s church

to lay rest the gilded dreams of pitiable men.

With gold found to the North,

Quartzburg drove out its whores,

its foreigners and roughnecks.

They settled this camp.

Pa left every day to mine.

I’d follow him to the gulch,

my pan and shovel in hand,

a child devoted to riches.

The Mexicans often staged

bull and bear fights near the bar.

They kept a boy entertained

when there were no hangings to enjoy.

The Cantonese flooded the quarries,

working for less than the Whites.

My father would curse the Orientals,

yet came home reeking of opium.

A group of my friends and I

left to explore the creek.

The Chinaman kneeled there,

gleaning for gold.

We mocked him, and pushed him,

I prodded him with my knife.

He gripped his revolver

and fired in the air.

The errant bullet

ricocheted off of a stone

and grazed my leg.

I ran back bawling

to the town.

Mobs

surround

the crying Chinaman,

Father clutching the noose.

Law

arrived.

The sheriff demanded

that he be jailed and properly tried.

Gangs amassed

late at night

outside the jail.

Father led,

rope in hand,

prey in his cell.

Soothing lies.

Tempted with

tobacco leaves,

the Chinese

reached his arm

through the bars.

The lynch mob swiftly grabbed

the gleaner’s exposed hand.

Father wrapped the collar

around his neck.

The horde yanked on the rope,

Chinaman dragged and choked,

his brains dashed upon the wall.

Soon all the gold mines dried

but that blood never did.

Red still stains the jail cell wall.

Father was never tried,

none mourn a foreigner,

but I saw guilt in his eyes.

With all the riches spent,

the people left the town

yet I stayed to dwell here still.

When Father died of drink

I did not weep for him.

I pray the grave unburdens his sins.

I pray that someone will remain to bury me.

I pray that someone will remain.

Ґрунт тут влітку твердий

тож я поховав тата у гробниці скель,

ділянка за церквою св. Катерини

спочивати золочені мрії жалюгідних людей.

З золотом, знайденим на півночі,

Кварцбург прогнав своїх повій,

її іноземці та грубошиї.

Вони заселили цей табір.

Батько щодня ходив до мене.

Я пішов би за ним до ущелини,

моя каструля та лопата в руці,

дитина, віддана багатству.

Мексиканці часто ставили

бої биків і ведмедів біля бару.

Вони розважали хлопчика

коли не було завісань, щоб насолоджуватися.

Кантонці затопили кар'єри,

працюючи дешевше, ніж білі.

Мій батько прокляв би східних,

все ж прийшов додому з запахом опіуму.

Група моїх друзів і я

залишили дослідити струмок.

Там китаєць став на коліна,

збирають золото.

Ми знущалися над ним і штовхали його,

Я штовхнув його ножем.

Він схопив свій револьвер

і вистрілив у повітря.

Опутна куля

відрикошетував від каменя

і вчепив мою ногу.

Я побіг назад, реваючи

до міста.

Моби

оточувати

китаєць, що плаче,

Батько стискає петлю.

Закон

прибув.

— вимагав шериф

щоб він потрапив у в’язницю і належним чином судили.

Згуртувалися банди

пізно вночі

за межами в'язниці.

Батько повів,

мотузка в руці,

здобич у своїй камері.

Заспокійлива брехня.

Спокусила з

листя тютюну,

китайці

досяг його руки

через ґрати.

Натовп лінчів швидко схопився

відкрита рука збирача.

Батько замотав комір

навколо його шиї.

Орда смикнула мотузку,

Китаєць тягнув і душив,

його мізки вдарилися об стіну.

Незабаром усі золоті копальні висохли

але ця кров ніколи не була.

Червоне все ще плямує стіну тюремної камери.

Батька ніколи не судили,

ніхто не оплакує іноземця,

але я бачив провину у його очах.

З усіма витраченими багатствами,

люди покинули місто

але я залишився жити тут.

Коли батько помер від випивки

Я не плакала за ним.

Я молюсь, щоб могила звільнила його гріхи.

Я молюся, щоб хтось залишився поховати мене.

Я молюсь, щоб хтось залишився.