Sternenstaub - Coppelius

Du hast mir nicht geglaubt,

Ich sammle Sternenstaub.

Doch was Du nicht weißt,

Ich sammle ihn im klirrenden Eis.

Hab schon so viel verlor’n,

Finger und Freunde erfror’n.

Ich bin der Letzte hier,

Und wem erzähl' ich nun von Dir?

Vom Himmel fällt ein Stern,

Man kann ihn weithin seh’n.

Oh, ich muss dorthin,

Doch ich kann schon längst nicht mehr geh’n.

Die ganze Welt im Schnee,

So starr und kalt die See.

Pfeift eisig auch der Wind,

weiß ich, dass wir nahe sind.

Du hast mir nie geglaubt,

Ich sammle Sternenstaub.

Doch was Du nicht weißt,

Ich sammle ihn im ewigen Eis.

ти мені не повірив

Я збираю зоряний пил.

Але чого ти не знаєш

Я збираю його в дзвінкий лід.

Я вже так багато втратив

Пальці й друзі замерзли до смерті.

Я тут останній

А кому я зараз про тебе кажу?

З неба падає зірка

Його видно здалеку.

О, я мушу туди йти

Але я вже не можу ходити.

Весь світ у снігу,

Таке тверде й холодне море.

вітер свистить крижаний,

Я знаю, що ми близько

ти мені ніколи не вірив

Я збираю зоряний пил.

Але чого ти не знаєш

Я збираю його у вічній кризі.