Nachwort - Coppelius

Aber sowie sich immer kühner

und freier des Gesanges Schwingen regten,

wie immer feuriger funkelnd

der Töne Strahlen mich umfingen,

da ward meine innere Musik —

so lange tot und starr — entzündet

und schlug empor in mächtigen herrlichen Flammen.

Ach!

— ich hatte ja zum ersten Mal

in meinem Leben Musik gehört.

Але як і стають сміливішими

і вільніші співаючі крила рухалися,

як завжди вогненніше іскристі

звукові промені оточили мене,

була моя внутрішня музика —

так давно мертвий і застиглий — запалений

і спалахнув у могутньому славетному полум’ї.

Ой!

— У мене вперше

слухав музику в моєму житті.