Moor - Coppelius

Das ist keine Zeit für Damen und erst recht kein passender Ort

Ich kenne nicht einmal ihren Namen, denn sie sagt kein Wort

Doch irgendwas in ihrem Blick sagt mir: Sie braucht mich doch

Ich glaube ihr und ich helfe ihr hoch

Wie Aal windet sich am Boden ein neues Problem

Bis zu den Knien im Morast versunken, alles Matsch und Lehm

Dazwischen winden sich alte Sünden, die ihr folgen wie ihr Duft

Als ihr entsetzter Blick auf meine Zuversicht trifft

Ich trage dich durch’s Moor und ich stelle keine Fragen

Ich mach es einfach gern, lass mich dich tragen

Ich fühl sie so nah und schön und warm

Wer ist diese Frau in meinem Arm?

Endlich nahet sich ein Ende, Morgenrot und der Wald lichtet sich

Doch in gleichem Maße wirst du durchsichtig

Die Sonne scheint und meine Arme sind leer

Bis auf einen Tropfen Morgentau

Warst du nur ein Traum?

Traumfrau?

Це не час для жінок і, звичайно, невідповідне місце

Я навіть не знаю її імені, бо вона не промовляє ні слова

Але щось у її очах підказує: я все-таки їй потрібен

Я вірю їй і допомагаю їй піднятися

Як вугор, нова проблема звивається на дні

Втоплений по коліна в болоті, весь тиня та глина

Між ними в’ються старі гріхи, слідуючи за нею, як її запах

Коли її жахливий погляд зустрічає мою впевненість

Я несу тебе болота і не ставлю жодних питань

Мені просто подобається це робити, дозволь мені нести тебе

Я відчуваю її такою близькою, красивою і теплою

Хто ця жінка в моїх руках?

Нарешті кінець близький, світанок і ліс очищається

Але в тій же мірі ви стаєте прозорими

Сонце світить, а руки порожні

За винятком краплі ранкової роси

ти був лише мрією

Жінка мрії?