Die Glocke - Coppelius

Der Lärche Lieder tönen

So voller Freud und Lust

Als wollten Sie verhöhnen

Den Schmerz in meiner Brust

Sie kann gar fröhlich singen

Weil ihr das Leben lacht

Mir wird es nie gelingen

Nach einer solchen Nacht

Es tönten Orgelklänge

Mit feierlichem Laut

Da schritten durch’s Gedränge

Der Bräutigam mit seiner Braut

Ich suchte ihre Herzen

Doch ach sie hatten keins

Nicht Liebeslust noch Schmerz

Da schlug die Glocke — eins!

Und sie am Hochzeitslager

Erblickt' ich jetzt die Braut

Der Bräut'gam blass und hager

War schon ihr angetraut

Er hielt sie fest umschlungen

Dann hört' ich einen Schrei

Der mir das Herz durchdrungen

Da schlug die Glocke — zwei!

Und durch des Tores Pforte

Zog jetzt ein Trauerzug

Der still zum Friedensorte

Die tote Braut nun trug

Ich fragte herzzerrissen

Wo denn der Gatte sei

Doch wollt' es keiner wissen

Da schlug die Glocke — drei!

Und ehe neue Bilder

Mit Leib und Seel' erschreckt

Die wild und immer wilder

Den Wahnsinn wohl geweckt

Entfloh ich meinem Lager

Doch nicht der Angst und Not

Mir folgte blass und hager

Ihr Gatte jetzt — der Tod!

Модрина співає пісні

Такий сповнений радості та бажання

Ніби ти хотів поглумитися

Біль у грудях

Вона навіть може радісно співати

Бо життя змушує вас сміятися

Мені ніколи не вдасться

Після такої ночі

Були звуки органу

З урочистим звуком

Прогулюючись крізь натовп

Наречений зі своєю нареченою

Я шукав їхні серця

Але, на жаль, їх не було

Ні хіть, ні біль

Потім пролунав дзвінок – один!

А вона у весільному таборі

Тепер я бачу наречену

Наречений блідий і худий

Був з нею вже одружений

Він міцно тримав її в обіймах

Тоді я почув крик

що проникло в моє серце

Потім пролунав дзвінок – два!

І через ворота воріт

Зараз витягнули похоронну процесію

Тихий до місця спокою

Померла наречена тепер носила

— з розбитим серцем запитав я

Де чоловік?

Але ніхто не хотів знати

Потім пролунав дзвінок – три!

А перед новими картинками

Перелякані тілом і душею

Дикий і все дикіший

Мабуть, божевілля прокинулося

Я втік зі свого табору

Але не від страху і страждання

Блідий і худорлявий пішов за мною

Тепер твій чоловік — смерть!