Room 429 - Cop Shoot Cop

What you don’t understand is where everything’s leading

When all of the signs you see still point to overload

As you reach out your hand, a shattered picture’s receding

Like tail-lights along that lonesome stretch of broken road

'Cause you’ve been to the past and it’s just a reminder

A recollection of faces that will never come to call

When you’ve cut through the mask

When you’ve been through the grinder

Sometimes you forget that you had ever been there at all

Up here in room 429

Yeah the world ain’t so unkind

I want to take you to that empty room tonight

In the shadow of doubt, in the crush of an instant

Standing in the rain outside my door hand on your knife

When you reach a brick wall, there is still a decision

Always thought if I had to lose I’d surely choose my life

Up here in room 429

Yeah the world ain’t so unkind

I want to take that empty room tonight

We’ll tell the world outside the door

That we ain’t never coming back no more

I want to stay in here til we turn off the night

Til we turn off the night

City breathes so softly, everything is sleeping

I am at the window silently watching

I can see you standing alone against the winter

I can hear hear you asking but the streets they are not giving

Don’t look to the ocean, restless in its dreaming

Dont look to the heavens for they will tell you nothing

If living is for learning then dying is forgetting

Once we have forgotten the we can go on living

In a lifetime of hope, in a second of kindness

There is never a doubt that we are born and die alone

From within or without there’s no way they can find us

When they knock at the door the lights are on but we ain’t home

Ви не розумієте, куди все веде

Коли всі ознаки, які ви бачите, все ще вказують на перевантаження

Коли ви простягнете руку, розбита картина віддаляється

Як задні ліхтарі вздовж самотньої ділянки розбитої дороги

Тому що ви були в минулому, і це просто нагадування

Спогад про обличчя, які ніколи не прийдуть

Коли ви прорізаєте маску

Коли ви пройшли через подрібнювач

Іноді ти забуваєш, що колись там був

Тут, у кімнаті 429

Так, світ не такий недобрий

Сьогодні ввечері я хочу відвести вас у ту порожню кімнату

У тіні сумнівів, в закоханості миттєвого

Стою під дощем біля моїх дверей, рука тримає твій ніж

Коли ви досягаєте цегляної стіни, ви все ще маєте рішення

Завжди думав, що якщо мені доведеться програти, я обов’язково виберу своє життя

Тут, у кімнаті 429

Так, світ не такий недобрий

Сьогодні ввечері я хочу зайняти ту порожню кімнату

Ми розповімо світу за дверима

Що ми більше ніколи не повернемося

Я хочу залишитися тут, доки ми не вимкнемо ніч

Поки ми не вимкнемо ніч

Місто так тихо дихає, все спить

Я у вікна мовчки дивлюся

Я бачу, як ти стоїш один проти зими

Я чую, як ви просите, але вулиці не дають

Не дивіться на океан, неспокійний у його мріях

Не дивіться на небо, бо вони вам нічого не скажуть

Якщо жити для вчитися, то померти — це забути

Як тільки ми забудемо, ми можемо продовжити жити

У житті надій, у секунді доброти

Ніколи не сумнівно, що ми народжуємось і вмираємо одні

Зсередини чи ззовні вони не зможуть нас знайти

Коли вони стукають у двері, світло горить, але нас немає вдома