Rainman - Cooper

De pie bajo la lluvia veo el mundo girar

mas rápido que ayer.

Y mientras la tormenta empapa mi soledad

sonrío sin querer.

Hoy presiento que algo bueno esta al caer.

Mojado y en silencio veo gente correr,

murmuran sobre mi.

Se esconden en los soportales sin entender

por que al llegar abril

yo me empeño en ver las nubes desde aquí.

Y aquí están, por fin,

aquí están, por fin …

Dos mil gotas de lluvia acarician mi piel,

calmando mi ansiedad.

Y borran de mis labios frases tristes

que ya no voy a pronunciar.

Desde ahora nada puede salir mal.

Aquí están, por fin,

aquí están, por fin …

Rompe la tormenta y la calma siempre llega detrás,

calma para mi alma que no quiere mojarse ya mas,

nunca mas …

El aire va inundando la ciudad con su olor

a asfalto y humedad.

Y se evaporan los recuerdos de un tiempo gris

que llega a su final.

Aquí están, por fin,

aquí están, por fin …

Rompe la tormenta y la calma siempre llega detrás,

calma para mi alma que no quiere mojarse ya mas,

nunca mas …

El aire va inundando la ciudad con su olor

a asfalto y humedad.

Y se evaporan los recuerdos de un tiempo gris

que llega a su final.

Yo sabia que tenia que pasar.

De pie low la luvia побачити, як світ обертається

але швидше, ніж будь-який.

І поки шторм змочує мою самотність

Я ненавмисно посміхаюся.

Сьогодні я відчуваю, що ось-ось впаде щось хороше.

Mojado і в тиші ми бачимо, як люди біжать,

вони ремствують про мене.

Якщо ти ховаєшся в soportales без розуміння

чому все llegar квітень

Я прагну побачити звідси хмари.

Y aquí están, por fin,

ось, нарешті...

З тисячі крапель дощу acarician mi skin,

заспокоює мою тривогу.

Y borran de mis labios сумні фрази

що я не збираюся вимовляти.

Відтепер ніщо не може піти не так.

Ось, нарешті,

ось, нарешті...

Розвій шторм і спокій завжди йде позаду,

Заспокойся за мою душу, яка не хоче менержати, але,

ніколи але...

Повітря наповнює місто своїм кольором

асфальт і вологість.

І випаровуються спогади сірого часу

що досягає свого кінця.

Ось, нарешті,

ось, нарешті...

Розвій шторм і спокій завжди йде позаду,

Заспокойся за мою душу, яка не хоче менержати, але,

ніколи але...

Повітря наповнює місто своїм кольором

асфальт і вологість.

І випаровуються спогади сірого часу

що досягає свого кінця.

Ви знали, що це має пройти.