The New Arrival - Convulse

The path is cold and dark, no stars in the sky.

Leafless trees, scratch the new arrival, touching with cold hands

the foreigner.

Who searches for his place.

Spirits of lonely ones, hail the wonderer,

And lapse back to quietness, to sow the seeds from which we are fed.

It has become time to, leave the paralyzed seas.

And open the gate, of the new beginning.

March this way with your heart, close your eyes from the past.

Don’t fall from this path.

'Cos then the morning never comes again.

Дорога холодна й темна, на небі немає зірок.

Безлисті дерева, дряпають новоприбулих, торкаючись холодними руками

іноземець.

Хто шукає своє місце.

Духи самотніх, вітай диво,

І повернемося до тиші, посіяти насіння, яким ми годуємось.

Настав час покинути паралізовані моря.

І відкрийте ворота нового початку.

Проходьте цим шляхом серцем, закрийте очі від минулого.

Не падайте з цього шляху.

Бо тоді ранок ніколи не настане.