Sinuca -

Nunca se isole

Nunca se isole na mente

Já faz algum tempo que eu penso por mim

Que eu penso no fim, assim vim

Refém da minha mente num jogo de cartas

Pelas próprias lentes regadas de mágoa

É foda chapa… Quando vi to chapa…

Essa porra não bate, me embate de frente

Me deixa descrente, perdendo minhas cartas calmas

Já se foi um pedaço da alma

Quando eu vi só me deixou os traumas

Dessa vida cabulosa, parte da prosa

Impede minha volta e vê que não embaça

É um beck e um vinho na taça

Disfarça mas, não ameaça mais

Hoje em dia parte a lorota, vai

Só me impede a paz

E tudo abaixo do ego, desprezo

Sem rumo pra tomar de melodia, é sincero

Não me encaixo nessa linha nada divina

Isso pouco me alucina, mais que pouco me ensina

É foda pra quem é sério

Minha mente virou o mistério

Me falaram pra trocar, pra de tudo se vingar

Que minha paz nunca vai tá no verdadeiro lar

Mas eu tava pensando, mano

Quantas revoltas precisamos pra se auto afirmar

De poucos devaneios só pra se subestimar

Isso não vai acabar, tão cedo pra rimar

Nessa vida inteira que não dá pra acostumar

Então me acalma ao nada, a viagem foi vaga parça

Quem sabe um dia tudo isso passa

Bad bate, noite cai, olhando a lua cheia

Enquanto eu viajo nos meus desejos, tem bico na espreita

Absorvo mudo os silêncios do mundo

Que parece que só eu escuto, respiro fundo

Só a paz eu busco…

São tragos e dores, caros amores

Que me alucinam horrores pra cá e eu

Trato meus podres, trago-te flores

Pois te amenizam e me fazem lembrar que

Que eu nunca quis e não quero tá lá

Que a vida é pouca, de sentido de oca

E que a mente tá muito mais louca pra cá

Mas cê pode pa, mina vem cá

Olha no meu olho e me faz prometer:

Por mais que eu perca e me perca na vida

E que a vida me perca eu não perco você, vai

Hoje tá foda e amanhã também vai ser

Será que eu sou louco?

Ou ser loco é ser só diferente?

Busquei meu lugar em corpos, em bar

Em trocos, venenos, biqueiras e lá

Fui me perguntar, porque é que será

Que eu vejo isso tudo de outra maneira?

E eu puto com tudo me oculto nas beiras

Te escuto, mas mudo, de luto, cabreiro

São furtos meus surtos, ocultos, no espelho

E eu luto e apuro meus olhos vermelhos

Sepa que eu me lembro bem

Já faz um tempo, quem

Perde o momento e com tudo que tem

Poucos que veem, loucos, porém

Me vejo além nós já tamo em dezembro

E é desde janeiro que eu já não to bem

Mais uma noite densa, e a noite não passa

Puxo a fumaça e meus tragos de morte

Me deixam mais sóbrio na madrugada

Pensa na treta mano, pensa no moio mano

Por isso eu fecho meu olho e me vejo no jogo

Umas mil coisas que me passam na cabeça

Cê acha que é fácil ganhar recompensa

Pensa, densa, prensa, tenta

Que mente fraca num aguenta

Brigo com a mente que cega, confunde, tá certa ou ilude?

Me sinto mais personagem no show de Truman…

Ніколи не ізолюйтеся

Ніколи не ізолюйте себе подумки

Я вже деякий час думаю про себе

Що я думаю про кінець, так я прийшов

Заручник мого розуму в картковій грі

По самі лінзи, политі горем

Це чудовий хлопець... Коли я побачив цього хлопця...

Це лайно не б'є, воно б'є мене в лоб

Залишає мене в недовірі, втрачаючи мої спокійні карти

Частинка душі вже пішла

Коли я це побачив, я отримав травму

З цього суворого життя, частина прози

Запобігти моєму поверненню і стежити, щоб воно не запотіло

Це напій і вино в келиху

Маскуйтеся, але більше не погрожуйте

Нині галас зривається, йде

Мені тільки спокій заважає

І все, що нижче его, презирство

Мелодія не має напряму, вона щира

Я не вписуюся в цей ряд, нічого божественного

Це маленьке галюцинує мене, більше ніж мало навчає мене

Це хрен для тих, хто налаштований серйозно

Мій розум став загадкою

Сказали змінитися, помститися за все

Що мій мир ніколи не буде у справжньому домі

Але я думав, брате

Скільки бунтів нам потрібно для самоствердження

Кілька мрій, щоб недооцінити себе

Це не закінчиться, занадто рано римувати

У всьому цьому житті, до якого не звикнеш

Тож це мене заспокоює, поїздка була невизначеною

Хто знає, колись все це минеться

Погано стукає, настає ніч, дивиться на повний місяць

Поки я мандрую в своїх бажаннях, є дзьоб нишпорить

Я мовчки вбираю тишу світу

Здається, тільки я слухаю, глибоко вдихаю

Я шукаю лише спокою...

Вони ковтання і біль, дорогі кохання

От галюцинація жахів тут і я

Я лікую свою гниль, я несу тобі квіти

Тому що вони заспокоюють вас і нагадують мені про це

Що я ніколи не хотів і не хочу бути там

Це життя коротке, у порожньому сенсі

І що розум тут набагато божевільніший

Але ти можеш, папа, мої приходять сюди

Подивіться мені в очі і змусьте мене пообіцяти:

Скільки втрачаю і втрачаю себе в житті

І нехай життя мене втратить, я тебе не втрачу, йди

Сьогодні круто і завтра теж буде

Я божевільний?

Або бути божевільним просто бути іншим?

Я шукав своє місце в тілах, в барах

На зміну, отрути, носочки і там

Я пішов запитати себе, чому б це було

Що я бачу все інакше?

І я трахаюся з усім, що ховаю по краях

Я чую вас, та мовчу, в жалобі, козарлю

Мої спалахи - крадіжки, приховані, в дзеркалі

А я б'юся і точу червоні очі

Сепа, яку я добре пам'ятаю

Минув час, хто

Втрати момент і все, що у тебе є

Мало хто бачить, божевільний, однак

Я дивлюся далі, ми вже в грудні

І вже з січня я почуваюся погано

Ще одна густа ніч, а ніч не минає

Я тягну дим, і моя смерть п’є

Вони роблять мене більш тверезим на світанку

Подумай про дурниці, брате, подумай про moio bro

Тому я закриваю очі і бачу себе в грі

Тисяча речей, які проходять у мене в голові

Як ви думаєте, чи легко заробити винагороду

Думайте, щільно, притискайте, пробуйте

Який слабкий розум не витримає

Я борюся з розумом, що засліплює, бентежить, правильно це чи обманює?

Я більше відчуваю себе персонажем шоу Трумена...