The Abandoned One - Communic

Days are passing, weeks are counted

Two weeks, four weeks, six weeks gone

Where am I now, I’m missing home

Behind locked doors they await my plea

Do they all see through me, do they all know?

I’m sending this message to all

Hoping sometime it will reach a shore

Someone to find, bring back hope

I will wait — cold and forlorn

Does it matter where we are

In an orphan home, or in a mansion of gold

All these people with no place to call home

Too bad no one cares

Who decides where the journey starts

A tidal wave will bring me safe away

Until I reach a distant shore

I’ve been away for a long time now

No one is waiting for me I know

Time will erase all my darkest dreams

I’m still counting days

I’m sending this message to all

Hoping sometime it will reach a shore

Someone to find, bring back hope

I will wait — cold and forlorn

Does it matter where we are

In an orphan home, or in a mansion of gold

All these people with no place to call home

Too bad no one cares

Who decides where the journey starts

Days are passing, weeks are counted

Two weeks, four weeks, six weeks gone

Where am I now, I’m missing home

Behind locked doors they await my plea

Do they all see through me, do they all know?

No one is waiting for me, I know…

It’s all going to get better now

Fool’s paradise — the promised fields

Thinking positive, not the opposite

After the tide, a new dawn will rise

It’s all going to get better now

The beholder comes, to clear my head

Thinking positive, not the opposite

Six feet under, the end to it all will come

I’m sending this message to all

Hoping sometime it will reach a shore

Someone to find, bring back hope

I will wait — cold and forlorn

Does it matter where we are

In an orphan home, or in a mansion of gold

All these people with no place to call home

Too bad no one cares

Who decides where the journey starts

Минають дні, рахуються тижні

Два тижні, чотири тижні, шість тижнів минуло

Де я зараз, я сумую за домом

За замкненими дверима вони чекають мого благання

Чи всі вони бачать мене наскрізь, чи всі вони знають?

Я надсилаю це повідомлення всім

Сподіваючись, колись воно досягне берега

Кого знайти, повернути надію

Я почекаю — холодний і занедбаний

Чи має значення, де ми знаходимося

У сирітському домі чи в золотому особняку

Усі ці люди, яким немає куди дзвонити додому

Шкода, що це нікого не хвилює

Хто вирішує, де почнеться подорож

Припливна хвиля врятує мене

Поки я не досягну далекого берега

Мене вже давно не було

Мене ніхто не чекає я знаю

Час зітре всі мої найтемніші сни

Я ще рахую дні

Я надсилаю це повідомлення всім

Сподіваючись, колись воно досягне берега

Кого знайти, повернути надію

Я почекаю — холодний і занедбаний

Чи має значення, де ми знаходимося

У сирітському домі чи в золотому особняку

Усі ці люди, яким немає куди дзвонити додому

Шкода, що це нікого не хвилює

Хто вирішує, де почнеться подорож

Минають дні, рахуються тижні

Два тижні, чотири тижні, шість тижнів минуло

Де я зараз, я сумую за домом

За замкненими дверима вони чекають мого благання

Чи всі вони бачать мене наскрізь, чи всі вони знають?

Мене ніхто не чекає, я знаю…

Тепер усе покращиться

Рай для дурнів — обіцяні поля

Думайте позитивно, а не навпаки

Після припливу зійде новий світанок

Тепер усе покращиться

Спостерігаючий приходить, щоб прояснити мою голову

Думайте позитивно, а не навпаки

Шість футів нижче, усьому настане кінець

Я надсилаю це повідомлення всім

Сподіваючись, колись воно досягне берега

Кого знайти, повернути надію

Я почекаю — холодний і занедбаний

Чи має значення, де ми знаходимося

У сирітському домі чи в золотому особняку

Усі ці люди, яким немає куди дзвонити додому

Шкода, що це нікого не хвилює

Хто вирішує, де почнеться подорож