Carousel -

The cold sun shines in springtime, I’m in the autumn of my years,

My failing eyes gaze to far horizons, of an old man’s memories,

And how the place has changed

How the place has changed.

Over there I used to climb trees, and over there I went to school,

But who listens to tales of an old man?

Anachronistic fool!

And all I have, to keep me company,

Is the memory of friends dead long ago.

And all I have, to keep me company,

Where have my friends gone?

Where have my friends gone?

A moment lasts forever, if it’s carried n the heart,

But the tragedy of circumstance meant our lives were spent apart,

The unfulfilled longing of my youth is with me still,

Was it yesterday?

Was it yesterday?

The coming of age is not the coming of wisdom,

Experience destroys my sense of mystery.

I find myself spinning as I go back in time,

A carousel carries me leaving behind,

An old man who’s waving, I see him,

The old man is me.

I feel to my stomach, that feeling you get,

As I see all the faces I’d never forget,

Yet I concentrate hard,

But I can’t seem to remember you.

I can’t remember, help me remember,

Remember you.

A mist is enveloping all I can see,

But I sense something moving as the mist starts to clear,

I hold out my hand and a light throws your face into view.

Now I’m yours,

Now you are mine,

Dreams can be real,

Joined as one forever,

We can never be apart.

Холодне сонце світить навесні, я в осінь моїх років,

Мої невдалі очі дивляться на далекі горизонти, на спогади старого,

І як змінилося місце

Як змінилося місце.

Там я колись лазав по деревах, а там ходив до школи,

Але хто слухає розповіді про старого?

Анахронний дурень!

І все, що я маю, щоб складати мені компанію,

Пам’ять про давно померлих друзів.

І все, що я маю, щоб складати мені компанію,

Куди поділися мої друзі?

Куди поділися мої друзі?

Мить триває вічно, якщо її несе серце,

Але трагедія обставин означала, що наше життя пройшло окремо,

Нездійснена туга моєї юності все ще зі мною,

Чи було це вчора?

Чи було це вчора?

Настання повноліття - це не прихід мудрості,

Досвід руйнує моє відчуття таємниці.

Я повертаюся в минуле,

Карусель несе мене, залишаючи позаду,

Старий, який махає, я бачу його,

Старий — це я.

Я відчуваю мій шлунок, це відчуття, яке ти отримуєш,

Коли я бачу всі обличчя, які ніколи не забуду,

Але я важко зосереджуюся,

Але я, здається, не пам’ятаю вас.

Я не можу згадати, допоможіть мені пригадати,

Пам'ятати тебе.

Туман огортає все, що я бачу,

Але я відчуваю, що щось рухається, коли туман починає розсіюватися,

Я простягаю руку, і світло кидає твоє обличчя в поле зору.

Тепер я твоя,

Тепер ти мій,

Мрії можуть бути реальними,

Назавжди приєдналися як одне ціле,

Ми ніколи не зможемо розлучитися.