Storyteller - Comadre

The cities, the rain, the heat, the lights.

He would tell if there were something to tell,

but there is nothing to tell.

They want the exciting stories from the front but there is nothing to tell.

Nebulous memories of absurd and macabre.

The cities, the rain, the heat, the lights.

He would tell if there were something to tell but the milieux of moments is

tough to sift through.

The thick brush is hardly the instrument of finely painted recollections.

Conceptual ramblings, monochromatic, vague.

Jackson Pollock’s personally drawn Rorschach test — lesser artst have gotten

away with worse.

With time and practice, the strokes will become refined and the subjects

discernable: the borders, the local cuisine, the people, how her hair fell,

just how many beers.

Sat in a static studio apartment, one takes on no dimension or definition

without his presence, he will fill the blank walls with these vissages.

He will paint the walls."

Міста, дощ, спека, вогні.

Він сказав би, якби було що розповісти,

але нема чого розповісти.

Вони хочуть захоплюючих історій з фронту, але їм нема що розповісти.

Туманні спогади про абсурд і жах.

Міста, дощ, спека, вогні.

Він сказав би, якщо є що розповісти, але оточення моментів є

важко просіяти.

Щільний пензлик навряд чи є інструментом тонко намальованих спогадів.

Концептуальні безладні, монохроматичні, нечіткі.

Особистий тест Роршаха Джексона Поллока — менші художники отримали

геть гірше.

З часом і практикою штрихи стануть витонченими, а предмети

помітні: кордони, місцева кухня, люди, як випадало її волосся,

скільки пива.

Сидячи в статичній квартирі-студії, вона не має виміру чи визначення

без його присутності він заповнить пусті стіни цими візерунками.

Він пофарбує стіни».