Borderline - Columbine

Dans tous les cas, j’te vois de loin

Car t’es forcément quelque part

On s’attrape demain, là, j’peux pas

Aurore boréale, peur du noir

Comme si c’monde n'était pas fait pour moi

Deux copines qui s’embrassent, tout s’accélère, tout s’emballe

La pupille qui scintille devant la Terre qui s’embrase

En équilibre au bord du gouffre, gouffre borderline

Toute ma vie à bout d’souffle, plus d’bien, plus d’mal

Chanter, chanter à s’en casser la voix

Les chiens aboient, cherchent où passer la nuit

T’as jamais soufflé sur ma voile

J’mets de la lumière sur ma ville et

J’lâcherai des «vu» à vos appels à l’aide

J’déteste c’que t’es mais j’dois faire avec (j'dois faire avec)

J’traîne les mêmes histoires depuis des années

J’ai arrêté de les compter

À découvert, j’veux plus camper

Au moins ça forge d’avoir personne sur qui compter

J’voulais aider mais à quoi bon?

T’es pas mauvais, est-c'que t’es bon?

On finira par se haïr, de toute façon

J’ai tellement mal que je souris à m’en déchirer les lèvres

J’ressasse tous les souvenirs, y a plus rien d’bon qu’des mauvaises herbes

Sur l'île des jouets brisés des gens bizarres parlent de misère

Survivre, j’en suis capable, mais toi non, j’te lève mon verre

Dans tous les cas, j’te vois de loin

Car t’es forcément quelque part

On s’attrape demain, là, j’peux pas

Aurore boréale, peur du noir

Comme si c’monde n'était pas fait pour moi

Deux copines qui s’embrassent, tout s’accélère, tout s’emballe

La pupille qui scintille devant la Terre qui s’embrase

En équilibre au bord du gouffre, gouffre

Borderline, toute ma vie à bout d’souffle, plus d’bien, plus d’mal

Freine, on descend, là

Où tu m’emmènes (où tu m’emmènes)

Je n’irai pas

J’sais plus quoi faire

Donc j’fais du mal (donc j’fais du mal)

Comment l’refaire (comment l’refaire ?), sans te revoir?

Dans tous les cas, j’te vois de loin

Car t’es forcément quelque part

On s’attrape demain là j’peux pas

Aurore boréale, peur du noir

Comme si c’monde n'était pas fait pour moi

Deux copines qui s’embrassent, tout s’accélère, tout s’emballe

La pupille qui scintille devant la Terre qui s’embrase

En équilibre au bord du gouffre, gouffre

Borderline, toute ma vie à bout d’souffle, plus d’bien, plus d’mal

У всякому разі, я бачу вас здалеку

Бо ти мусиш десь бути

Завтра ми зловимо один одного, ось, я не можу

Полярне сяйво, страх темряви

Ніби цей світ створений не для мене

Дві подруги цілуються, все прискорюється, все мчить

Зіниця, що іскриться перед Землею, що запалюється

Збалансований на межі, прикордонна прірва

Все моє життя задихалося, більше ні хорошого, ні поганого

Співайте, співайте вголос

Собаки гавкають, шукають, де переночувати

Ти ніколи не дмухнув мені на вітрила

Я поставив світло на своє місто і

Я відпущу «побачене» на ваші заклики про допомогу

Я ненавиджу те, що ти є, але я повинен з цим мати справу (я повинен мати справу з цим)

Я тягну одні й ті ж історії роками

Я перестав їх рахувати

На відкритому повітрі я більше не хочу таборувати

Принаймні, допомагає нема на кого покластися

Я хотів допомогти, але чому?

Ти не поганий, ти хороший?

Ми все одно ненавидімо один одного

Мені так боляче, що я посміхаюся, аж губи рвуться

Я переказую всі спогади, немає нічого хорошого, крім бур’янів

На острові зламаних іграшок дивні люди говорять про нещастя

Вижити, я на це здатний, але не ти, я піднімаю за тобою келих

У всякому разі, я бачу вас здалеку

Бо ти мусиш десь бути

Завтра ми зловимо один одного, ось, я не можу

Полярне сяйво, страх темряви

Ніби цей світ створений не для мене

Дві подруги цілуються, все прискорюється, все мчить

Зіниця, що іскриться перед Землею, що запалюється

Урівноважений на краю прірви, прірви

Прикордонний, усе моє життя задихано, більше ні хорошого, ні поганого

Брак, ми йдемо туди

куди ти мене відвезеш (куди ти мене візьмеш)

я не піду

Я не знаю, що робити

Так мені боляче (так мені боляче)

Як це зробити знову (як зробити це знову?), не побачивши вас знову?

У всякому разі, я бачу вас здалеку

Бо ти мусиш десь бути

Завтра ми впіймаємо один одного, я не можу

Полярне сяйво, страх темряви

Ніби цей світ створений не для мене

Дві подруги цілуються, все прискорюється, все мчить

Зіниця, що іскриться перед Землею, що запалюється

Урівноважений на краю прірви, прірви

Прикордонний, усе моє життя задихано, більше ні хорошого, ні поганого