Twenty Years and Change - Collin Raye

Jim played piano in a band called 'Angry Witness'

Out to fight the system in the fall of '81

Like all his friends he felt peace

Could we have for the askin'

It was just a matter of convincing the old ones

They broke up on John and Yoko’s anniversary

Went seperate ways like most bands do

Same ol' frustration when they saw

The times were not a-changin'

Jim warmed up to the cold hard truth

Jim plays piano, a simple weekend warrior

At a cosy little mad spot just a few blocks from his home

He wakes up every mornin', has breakfast with his children

Sweet wife smilin' at him, thinks how good my life’s become

This past Thursday was their 14th anniversary

Owned their own sweet home since '92

Monday through Firday

He sells those new lots off the highway

Wreith on the door, Red, White and Blue

Sometimes he wonders how did one man get so lucky

And what happend to his anger and his vow to heal the world

In just over two decades he has watched the earth revolvin'

Now just simple problem solvin', twenty years and change

How long did I love you before my heart stopped breakin'

Since the night I stood there shakin' when you ran out of my life

Now I think it’s time I told you, even if you show no interest

How I came to feel forgiveness and finally set things right

It was twenty years, two months and five day this December

You wiped your shoes off on my heart

Hard to be realistic to betray a kid so idealistic

Flames of faith put out in the dark

Then one cold mornin' a real live frosty Friday

I turned to the pain beside me and I realized it was gone

I tore up all your pictures, never thinkin you might find me

Time to put that junk behind me and wonder why it took so long

Now here you stand on what would be our anniversay

Tellin' me how tough life’s been on you

No satisfaction for I realized we’ve lost all attraction

Movin' on is all that’s left to do

God, I feel so foolish for what seemed so devastatin'

And the love I had for hatin', was a tragic waste of time

Somehow I feel like laughin' with that free weight lifted from me

Oh, how wisdom does become me

Twenty years and change

Джим грав на фортепіано в групі під назвою "Angry Witness"

Боротися із системою восени 81-го

Як і всі його друзі, він відчув спокій

чи могли б ми запитати

Це було лише переконувати старих

Вони розлучилися на річницю Джона та Йоко

Пішли окремими шляхами, як і більшість гуртів

Те саме розчарування, коли вони побачили

Часи не змінилися

Джим зігрівся до холодної жорсткої правди

Джим грає на піаніно, простий воїн вихідного дня

У затишному маленькому шаленому місці лише за кілька кварталів від його дому

Він прокидається щоранку, снідає зі своїми дітьми

Мила дружина, посміхається йому, думає, як гарним стало моє життя

Минулого четверга їм виповнилося 14 років

Володіли власним милим будинком з 92 року

З понеділка по п’ятницю

Він продає ці нові ділянки за межами шосе

Рейт на дверях, червоний, білий та синій

Іноді він замислюється, як одній людині так пощастило

І що сталося з його гнівом і його клятвою зцілити світ

Трохи більше двох десятиліть він спостерігав, як обертається Земля

Тепер просто вирішити проблему, двадцять років і зміни

Як довго я кохав тебе, перш ніж моє серце перестало розбиватися

З тієї ночі, коли я стояв там, тремтячи, коли ти закінчив мого життя

Тепер я думаю, що настав час сказати вам, навіть якщо ви не проявляєте інтересу

Як я відчув прощення й нарешті виправив усе

Цього грудня минуло двадцять років, два місяці і п’ять днів

Ти витер свої черевики про моє серце

Важко бути реалістом зрадити дитину, настільки ідеалістичну

Полум’я віри гасне в темряві

Тоді одного холодного ранку — справжня жива морозна п’ятниця

Я звернувся до болю поруч і усвідомив, що він зник

Я розірвав всі твої фотографії, ніколи не думав, що ти можеш мене знайти

Час залишити цей мотлох і задуматися, чому це зайняло так багато часу

Тепер ви стоїте на тому, що буде наш ювілей

Розкажи мені, як важко тобі було в житті

Не задоволення, бо я усвідомив, що ми втратили всяку привабливість

Рухатися — це все, що залишилося зробити

Боже, я почуваюся таким дурним за те, що здавалося таким руйнівним

А любов, яку я ненавиділа, була трагічною тратою часу

Чомусь мені хочеться сміятися з цієї вільної ваги, яку я зняв

О, як мудрість стає мною

Двадцять років і зміни