Zon Zon Zon - Colette Renard

Quand je suis dev’nue belle

Quand j’ai pris mes seize ans

J' suis restée demoiselle

Mais j’ai eu des amants

Z’avaient de bonnes têtes

Ou z'étaient bons garçons

M’emmenaient à la fête

Me chantaient des chansons

Zon… Zon… Zon… froissé mon corsage

Et toutes ces choses qui n' servent à rien

Zon… Zon… Zon… puisque c’est l’usage

Voulu toujours aller plus loin

De la porte à la chambre

Et du fauteuil au lit

M’ont fait croire en décembre

Au mois de Mai Joli

Mais au p’tit matin blême

Fallait se rhabiller

Y avait plus de «je t’aime»

Et même plus d’amitié

Zon… Zon… Zon… cueilli tant de roses

Que le jardin s’est défleuri

Zon… Zon… Zon… rien vu de la chose

Z’avaient l'œil sur le paradis

J’ai laissé ma jeunesse

Au bal des quatre vents

Et me v’là la princesse

D’un drôle de bois dormant

Chez Marie ça s’appelle

Mais y a pas d' plaque au seuil

C’est la maison des belles

La maison «N'a qu’un œil»

Zon… Zon… Zon… c’est toujours les mêmes

Z’avaient qu’une corde à leur violon

Zon… Zon… Zon… besoin qu’on les aime

Коли я стала голою красивою

Коли мені виповнилося шістнадцять

Я залишилася молодою дівчиною

Але в мене були коханці

У них були гарні голови

Де були вони хороші хлопці

взяв мене на вечірку

співала мені пісні

Зон… Зон… Зон… зім’яв мій ліф

І всі ті непотрібні речі

Зон... Зон... Зон... бо це звичай

Завжди хотів йти далі

Від дверей до спальні

І від крісла до ліжка

Змусив мене повірити в грудень

У травні місяці Джолі

Але блідим раннім ранком

Треба було одягнутися

Було більше "я люблю тебе"

А тим більше дружба

Зон... Зон... Зон... зірвав стільки троянд

Що сад зів’яв

Зон... Зон... Зон... нічого цього не бачив

Вони дивилися на небо

Я залишив молодість

На балу чотирьох вітрів

І ось я принцеса

З дивного сплячого лісу

Чез Марі називається

Але накладки на поріг немає

Це дім красунь

Будинок з одним оком

Зон... Зон... Зон... завжди одне й те саме

У них була лише одна струна на скрипці

Зонь... Зонь... Зонь... треба любити