Midnight Sun -

Last visions of sunrise

Awaking right under silvery light

Strangers by my side

First motion in the black

Facing back dull memories of your life

As I cross the line

They fall

In everlasting nights

They call me

They whisper in my mind

All alone

They leave their frozen scar

To shine again

In the Midnight Star

Frail visions of moonlight

Running back silently on your tracks

Across the burning field

One step in the insight

Approaching closer to your eyes

As I cross the line

I now recover my sight

I’m now a part of your overwhelming state

I now join your might

I’m now a part of your neverending wave

Distance may divide our stars

But our very own Ether reflects no frontier

Breaching light years between your world and mine

The core of our spirits reunites as one

Just like myriads of eyes in the ocean

Dwelling into the same realm

We share our heart

We are the pulse of life

We fall

In everlasting nights

They called me

They whispered in my mind

All alone

We leave our frozen scar

We leave it behind

To shine again

Into our last Midnight Star

Останні видіння сходу сонця

Прокинувшись під сріблястим світлом

Незнайомці поруч зі мною

Перший рух у чорному

Повернути нудні спогади про своє життя

Коли я переступаю межу

Вони падають

У вічні ночі

Вони дзвонять мені

Вони шепочуться в моїй свідомості

В повній самоті

Вони залишають свій заморожений шрам

Щоб знову сяяти

У Північній зірці

Слабкі бачення місячного світла

Тихо бігайте по воїх слідах

Через палаюче поле

Один крок до розуміння

Підходьте ближче до ваших очей

Коли я переступаю межу

Тепер я відновлюю зір

Тепер я частина твого надзвичайного стану

Тепер я приєднуюсь до вашої сили

Тепер я частина твоєї нескінченної хвилі

Відстань може розділити наші зірки

Але наш власний ефір не відображає жодних кордонів

Розрив світлових років між вашим і моїм світом

Ядро нашого духу возз’єднується як єдине

Так само, як міріади очей в океані

Мешкання в тій самій сфері

Ми розділяємо нашим серцем

Ми — пульс життя

Ми падаємо

У вічні ночі

Вони подзвонили мені

Вони шепотіли в моїй думці

В повній самоті

Ми залишаємо наш заморожений шрам

Ми залишаємо це позаду

Щоб знову сяяти

В нашу останню опівнiчну зірку