Periscope - Coilguns

Despite everything we’re born twice

Phoenix and vermin cats and mice

Half of our brain is a dominant one

What’s left of our legs carries the man

Our two hands are tied to a single side

We flee the fairs and work for a while

Wrapped in our beds and sleeping in baths

Scowling so hard that we’ll wreck our eyes

Doorbells don’t sound when batteries are flat

It’s obvious we’re stuck in the dark

We’re stuck in the dark

Should we run in the streets or hide in the wild?

Is this fair to say that we don’t need anyone?

Does «being ourselves» mean losing our time?

Is refraining from talking better than mime?

Our boxes are blank for we emptied our minds

Almost prepared for it — eager for surprise

We don’t always accept but we cannot deny

It’s obvious we’re stuck in the dark

We’re stuck in the dark

Попри все, ми народилися двічі

Фенікс і паразити, кішки і миші

Половина нашого мозку  домінує

Те, що залишилося від наших ніг, несе чоловіка

Наші дві руки прив’язані до однієї сторони

Ми тікаємо з ярмарків і працюємо деякий час

Закутались у наші ліжка й сплять у ваннах

Насупитися так, що ми виб’ємо очі

Дверні дзвінки не лунають, коли батареї розряджені

Очевидно, що ми застрягли в темряві

Ми застрягли в темряві

Ми повинні бігти на вулицях чи сховатися в дикій природі?

Чи справедливо говорити, що нам ніхто не потрібен?

Чи означає «бути собою» втрачати час?

Чи краще утримуватися від розмови, ніж пантоміка?

Наші скриньки порожні, бо ми спорожніли свої розуми

Майже готовий до цього — жадає сюрпризів

Ми не завжди приймаємо, але не можемо заперечувати

Очевидно, що ми застрягли в темряві

Ми застрягли в темряві