Apt. A (1) - cLOUDDEAD, Illogic

Empty things…

She’s calling, she’s calling me tonight,

From just inside my lips and I’ll write her.

Betterment of the world through wish,

Wish I’d fall off, growing distant.

I’ll write her,

And pull my face fresh from the waxy palms it’s kept soft in.

There’s something to the fading of faith.

My whole childhood was the broken guitar

And my sister’s silly yellow blanket.

Now I carry slender and sexy curved sledge hammers

To break the bricks I bought.

I should have never went to college,

But took a trip to costa rica to cut rainforests to choke myself.

Making up miss bobafetet as I go along,

And rejecting the truths that i’ve been served.

Fool in…

Besides, tuition for my countenance

Pressed fine in reverse block, style print,

A product of cave drawings gone automated

With these loafers and a check book,

Twisted tightly into, into… I know,

A stiletto.

Do you know how many times

I’ve thought about writing about the paper I’m writing on?

I lost my liquid tongue for the wet pen.

I have one mortal wish.

I don’t even know where I’ve been…

In the basement, hugging the gas main.

Something’s been left out of this game.

God, did you remember to render everything?

I’ve seen 1078 sundays and seven borders where the liquid meets land.

I’ve even seen stars, now where the fuck (now where the fuck)

Is anti-emptiness?

(is anti-emptiness)

I’m leaking into stoned and severed existence.

I’ve been consumed by my own breath.

Change of face, shapeless, personality switch, transformation,

So impersonation of self leads crowds in twos to disintegration.

Who’s in the basement choking a puppet on the pedestal?

Let a stool pigeon escort those who contort three doors down

Into the left door on the right hand side.

My hand slides into pockets, pull sockets of lead penalty.

Orbs of red energy,

Entering the orbit of the morbid

Northern and southern hemispheres of play caps.

Place time bombs and rose stems on your axle.

Clear case.

hole in faded ozone layer of doom,

Sphere of babylon shield,

Towering above gravity,

Taking up space in a residence of stars.

A touching story of ungrateful velcro skulled boy,

Wth his tored-off face,

And the life-sized sacked marionette

He’d thought looked an awful lot like him,

With his time told and mildewed baby clothes of a business man.

Jerk, wackoff slumped, and he’s tired, sick with bad posturing.

One can’t hold in. oh hell, there’s a king of jungle in him yet.

Give our young lad middle of america’s valise,

But spare the gauze, he’s losing poet by the gallon.

glory, glory,

Bottom of the quicksand’s gonna give him a whole lot less to think about,

Than change that steel trap perspective would perhaps…

I ain’t a scared no more, to make a' the difference,

Stolen heart, and a whole wide world to blame.

I’ve been living in a record skipped filmstrip.

I’m falling off the side of the boat and when I hit water,

I’m falling off the side of the boat.

I fall asleep hoping tomorrow tastes like poems and honeysuckle.

I move slow 'cause the sky looks bluer when you fuck the order of the day

Or the way the shelves were meant to fit.

I wish i had a pair of stilts to wear

While I play the flute in some light-traffic hallway in my old high school.

But these are only threats to the seated self.

Maybe spain is the open-faced smile

From some life I saw in a movie, and always thought I’d live.

Jackpot!

Congratulations!

Space is potent.

Порожні речі…

Вона дзвонить, вона дзвонить мені сьогодні ввечері,

З моїх вуст, і я напишу їй.

Покращення світу через бажання,

Як би я впав, віддаляючись.

Я напишу їй,

І витягніть моє обличчя з воскових долонь, у яких воно залишилося м’яким.

Є щось із згасанням віри.

Все моє дитинство було зламаною гітарою

І дурна жовта ковдра моєї сестри.

Тепер я ношу стрункі та сексуальні вигнуті кувалди

Щоб розбити цеглу, яку я купив.

Я ніколи не повинен був ходити в коледж,

Але я поїхав у Коста-Рику, щоб вирубати тропічні ліси, щоб задушитися.

Нагадуючи міс Бобафетет, як йду,

І відкидати істини, які мені подали.

Дурак у…

Крім того, навчання за моє обличчя

Швидко натиснуто в зворотному блоку, стиль друку,

Продукт печерних малюнків став автоматизованим

З цими лоферами та чековою книжкою,

Міцно скручений у... я знаю,

Шпилька.

Знаєте, скільки разів

Я думав написати про папір, на якому пишу?

Я втратив свій рідкий язик через мокру ручку.

У мене є одне смертне бажання.

Я навіть не знаю, де я був…

У підвалі, обіймаючи газову магістраль.

У цій грі щось не враховано.

Боже, ти не пам’ятав здати все?

Я бачив 1078 неділь і сім кордонів, де рідина зустрічається з землею.

Я навіть бачив зірки, куди в біса (тепер де в біса)

Чи є протипорожнеча?

(це протипорожнеча)

Я просочуюся в кам’яне й розірване існування.

Мене поглинуло власне дихання.

Зміна обличчя, безформність, зміна особистості, трансформація,

Таким чином, видавання себе за себе призводить натовп по двоє до розпаду.

Хто в підвалі душить ляльку на п’єдесталі?

Нехай табуретний голуб супроводжує тих, хто викривить три двері

У ліві двері з правого боку.

Моя рука ковзає в кишені, витягує гнізда свинцю.

Кулі червоної енергії,

Вихід на орбіту хворого

Північна та південна півкулі ігрових кепок.

Помістіть бомби уповільненого часу та стебла троянд на вісь.

Ясна справа.

діра в вицвілому озоновому шарі приреченості,

Сфера вавилонського щита,

Підноситься над силою тяжіння,

Займаючи простір в житло зірок.

Зворушлива історія невдячного хлопчика з черепом на липучці,

З його розірваним обличчям,

І звільнена маріонетка в натуральну величину

Він думав, що дуже схожий на нього,

Своїм часом розказаний і заплесневелий дитячий одяг ділової людини.

Придурка, дурниця впала, і він втомився, хворий на погану позу.

Не можна втриматися. О, пекло, у ньому ще є король джунглів.

Дайте нашому хлопцеві середину валізи Америки,

Але пощади марлю, він втрачає поета на галон.

слава, слава,

Нижня частина швидких пісків дасть йому набагато менше про думати,

Чим змінити перспективу сталевої пастки, можливо…

Мені більше не страшно, щоб щось змінити,

Вкрадене серце, і весь світ винен.

Я жив у рекордно пропущеній діафільмі.

Я падаю з борту човна, і коли я наштовхнувся на воду,

Я падаю з борту човна.

Я засинаю, сподіваючись, що завтра буде на смак вірші та жимолость.

Я рухаюся повільно, тому що небо виглядає синішим, коли ти нахуй порядок дня

Або таким чином, щоб полиці встановилися.

Я хотів би мати пару ходулів, щоб носити

Поки я граю на флейті в якомусь світлому коридорі мої старої старшої школи.

Але це лише загрози для сидячого я.

Можливо, Іспанія — це відкрита посмішка

З якогось життя я бачив у фільмі й завжди думав, що житиму.

Джекпот!

Вітаю!

Космос — потужний.