Within the Timeless Black - Cloak

The storm of chaos riding near, upon the winds of woe

For its desires dark and vast, and its reaping ever slow

And in its touch you feel the yearning sense to return to a time when all was

nothing, and nothing was all

As the cold winds blow, my spirit sways

This shell of flesh that conceals, must burn within the black

As the earth becomes a charnel house, the final flood shall commence

Into the lake of fire, open now the gate

Welcome now the death of time, this end was made for you

And in the trail of ash you find the burning pain of truth

Now taste the grit and suffocate on remains nevermore

By the hand of Samael we fall into the great unknown

I’ve walked upon the path to nowhere, only now to return

I bowed to none and spit on thee, God of light and restraint

Your walls of gold have turned to sand, filling the black desert’s land

And in the dust of a dying world, I shall build my throne

Venture to the depths, the call of the untamed

The passage of the end calls my name

Буря хаосу їде поруч, на вітрах горя

Бо його бажання темні й безмежні, а збирання повільно

І в його дотику ви відчуваєте бажання повернутися в той час, коли все було

нічого, і ніщо не було всім

Коли дмуть холодні вітри, мій дух коливається

Ця оболонка м’яса, що приховує, має горіти всередині чорного

Коли земля стане схилищем, почнеться останній потоп

У вогняне озеро, відкрийте зараз ворота

Вітаємо, зараз смерть часу, цей кінець створено для вас

І в сліді попелу ти знаходиш пекучий біль правди

Тепер скуштуйте пісок і більше ніколи не задихайтеся останками

Рукою Самаеля ми потрапляємо у велике невідоме

Я пішов стежкою в нікуди, тільки тепер, щоб повернутися

Я нікому не вклонився і плюнув на тебе, Боже світла й стриманості

Твої золоті стіни перетворилися на пісок, заповнивши землю чорної пустелі

І в пилу вмираючого світу я побудую свій трон

Вирушайте на глибину, на поклик неприборканих

Уривок кінця називає моє ім’я