Erledigungsblockaden - clickclickdecker

Dein Sturz, der auch nichts mehr ändert

Ein Winter, der grad' alles verworrt

Ich hör' dir zu wie im Schwindeln

Und hätte mir doch mehr zugetraut

Die Landschaft, die wir Abende abgequatscht

Und dann wieder Planungsgespräche zu Nacht

Ich hör' dir zu wie du auflegst

Und hätte es gern schon immer so gemacht

Wenn am Morgen die Zähne noch mahlen

Es draußen längst keiner mehr empfängt

Mein Gang, deine Frisur und die Uhren

Wenn der Wind sich uns in die Augen sprengt

Liegst du vor mir voller Leere, die sie längst abgelesen haben

Dass wir warten fällt uns gar nicht mehr auf

Wir starren Löcher in die Stunden, mehr schlecht als recht verbunden

Auseinanderfallen, das könnt' ich jetzt auch

Eine Art von Konstanz, eine gewisse Relevanz

Weil du damit aufwachst oder weil du es kannst

Eine Art von Konstanz, nur mit der nötigen Distanz

Triff dich mit ihr zum vermeidbaren Treffen

Wir fahr’n raus die alten Klumpen zu zerlegen

Ich könnte sterben wenn du auftauchst zum großen Finale

Ich schwing' die Gläser, du behältst die Reden

Vielleicht nur eine Ahnung, mit Wucht von den Kränen

Zu elendig und mindestens geklaut

Ich seh' dir zu wie du aufknallst

Und hätte mir doch mehr zugetraut

Eine Art von Konstanz, eine gewisse Relevanz

Weil du damit aufwachst oder weil du’s kannst

Eine Art von Konstanz, nur mit der nötigen Distanz

(Wenn ich doch so alt bin, warum ich noch nicht kalt werd'

Heute noch so alt werd', warum ich noch nicht kalt werd'

Ob ich noch so alt werd', warum ich noch nicht kalt werd'

Ob ich noch so alt werd', warum ich noch nicht kalt werd')

Eine Art von Konstanz, eine gewisse Relevanz

Weil du damit aufwachst oder weil du’s kannst

Eine Art von Konstanz, ein bisschen Rest von alten Glanz

Ваше падіння, яке також нічого не змінює

Зима, яка просто все плутає

Я слухаю тебе, як у мене паморочиться голова

І я б повірив більше

Пейзаж, про який ми балакали вечорами

А потім знову плануєте переговори сьогодні ввечері

Я слухаю вас, коли ви кладете трубку

І хотів би завжди робити це так

Коли вранці ще скреготять зуби

Зовні його вже давно прийняли

Моя прогулянка, твоя зачіска і годинники

Коли вітер дме нам в очі

Невже ти лежиш переді мною, повний порожнечі, яку вони давно прочитали

Ми навіть не усвідомлюємо, що чекаємо

Ми дивимося на дірки годинами, пов’язані швидше, ніж добре

Розпадаючись, я теж можу це зробити зараз

Якась послідовність, певна актуальність

Тому що ти прокидаєшся з цим або тому що можеш

Якась консистенція, тільки з необхідною дистанцією

Зустрічайте її на зустрічі, якої можна уникнути

Виходимо розбирати старі грудочки

Я можу померти, якщо ти з’явишся на грандіозний фінал

Я розмахую келихами, ти тримай промови

Може, просто передчуття, силою від журавлів

Занадто жалюгідний і принаймні вкрадений

Я спостерігаю за тобою, як ти стукаєш

І я б повірив більше

Якась послідовність, певна актуальність

Тому що ти прокидаєшся з цим або тому що можеш

Якась консистенція, тільки з необхідною дистанцією

(Якщо я такий старий, чому я ще не замерз?

Я сьогодні ще такий старий, чому я ще не замерз

Чи я так старію, чому я ще не мерзну

Незалежно від того, скільки мені років, чому я ще не застуджуюсь?)

Якась послідовність, певна актуальність

Тому що ти прокидаєшся з цим або тому що можеш

Якась консистенція, трішки залишки старої слави