Homenagem A Velha Guarda - Clara Nunes

Um chorinho me traz

Muitas recordações

Quando o som dos regionais

Invadia os salões

E era sempre um clima de festa

Se fazia serestas

Parando nos portões

Quando havia os balcões

Sob a luz da Lua

E a chama dos lampiões à gas

Clareando os serões

Sempre com gentis casais

Como os anfitriões

E era uma gente tão honesta

Em casinhas modestas

Com seus caramanchões

Reunindo os chorões

Era uma flauta de prata

A chorar serenatas, modinhas, canções

Pandeiro, um cavaquinho e dois violões

Um bandolim bonito e um violão sete cordas

Fazendo desenhos nos bordões

Um clarinete suave

E um trombone no grave a arrastar os corações

Piano era o do tempo do Odeon

De vez em quando um sax-tenor

E a abertura do fole imortal do acordeom

Mas já são pra nós

Meras evocações

Tudo já ficou pra trás

Passou nos carrilhões

Quase ninguém se manifesta

Pouca coisa hoje resta

Lembrando os tempos bons Dessas reuniões

Чоріньйо приносить мені

багато спогадів

Коли звучать регіонали

Вторглися в салони

І завжди була атмосфера вечірки

Якби ви виконували серенади

зупиняючись біля воріт

Коли були лічильники

Під місячним світлом

І полум’я газових ламп

Освітлення вечорів

Завжди з добрими парами

Як хости

А вони були такі чесні люди

У скромних будиночках

зі своїми альтанками

Збір скиглих

Це була срібна флейта

Плачучі серенади, модіньї, пісні

Пандейро, кавакіньо та дві гітари

Гарна мандоліна і семиструнна гітара

Виконання малюнків на бордюрах

М’який кларнет

І бас-тромбон, який тягне серця

Піаніно було з часів Одеону

Час від часу тенор-саксофон

І відкриття безсмертного міха гармошки

Але вони для нас

прості виклики

Усе вже позаду

передавали куранти

Майже ніхто не проявляється

сьогодні залишилося мало

Згадуючи хороші часи цих зустрічей