Pass Away - Chuck Berry

Trains of camels through the sand brought him gems from Samarkand

Fleets of galleys through the sea brought him pearls to match with thee

But he counted not his gain nor his treasure, mine or main

«What is wealth ?», the king would say, «Even this shall pass away»

In the revel of his court, at the zenith of his sport

When the palms of all his guests burned with clapping at his zest

He among his figs and wine would cry, «Oh, loving friends of mine

Pleasures may come, but they cannot stay, like even this shall pass away ?»

The most beautiful woman ever seen was the bride he chose his queen

Pillowed on their royal bed, whispering to her soul he said:

«Though a bridegroom never pressed dearer bosom to his chest

But mortal flesh must come to clay and even these shall pass away»

Towering over the village square, thirty meters in the air

Rose his statue, carved in stone, as the king stood there alone

Gazing at his sculptured name, said to himself, «So what is fame?

Fame, it’s but slow decay, even this shall pass away»

Fighting furiously on a battlefield, once a javelin pierced his shield

Soldiers with a loud lament bore him bleeding to his tent

Groaning from his tortured side, «Pain is hard to bear», he cried

«Oh, but with patience day by day, even this shall pass away»

Sick and sore with cancer;

weak and tired and old, just minutes yet to go to

pass the gates o' gold

Spake he with his dying breath, «Life is done, so what is death ?»

Then in answer to the king fell a sunbeam on his ring

Reflecting words he failed to say: «Even this shall pass away»

Потяги верблюдів через пісок привезли йому дорогоцінні камені з Самарканда

Галерні флоти по морю принесли йому перли, щоб зрівнятися з тобою

Але він не рахував ні свого прибутку, ні свого скарбу, мій чи головний

«Що таке багатство?», — сказав король, «Навіть це пройде»

У розвазі свого двору, в зеніті свого спорту

Коли долоні всіх його гостей горіли від плескання від його запалу

Він серед своїх фіг і вина кричав: «О, мої любі друзі

Задоволення можуть прийти, але вони не можуть залишитися, як і це пройде?»

Найкрасивішою жінкою, яку коли-небудь бачив, була наречена, яку він вибрав для своєї королеви

Повалившись подушкою на їхнє королівське ліжко, шепотаючи їй душі, промовив:

«Хоча наречений ніколи не притискав дорожче лоно до грудей

Але смертне тіло має прийти в глину, і навіть вони пройдуть»

Височить над сільською площею, тридцять метрів у повітрі

Піднявся його статуя, висічена в камені, коли король стояв сам

Дивлячись на своє скульптурне ім’я, сказав собі: «То що таке слава?

Слава, це лише повільний розпад, навіть це пройде»

Жорстоко б’ючись на полі бою, одного разу спис пробив його щит

Солдати з голосним голосінням несли його до намету

Застогнувши зі свого мученого боку: «Біль важко винести», він закричав

«О, але з терпінням день у день навіть це мине»

Хворий і хворий на рак;

слабкий, втомлений і старий, залишилося лише кілька хвилин

пройти золоті ворота

Він сказав передсмертним подихом: «Життя закінчилося, то що таке смерть?»

Тоді у відповідь на короля промінь сонця впав на його перстень

Роздумуючи про слова, які він не спромовив : «Навіть це пройде»