Quiet Desperation - Human Drama

Says she’s made out of steel, but I know she’s flesh and blood

Saw her through the window last night throwing needles at the wall

She begs to the prophet, point the path of least despair

Wipes mascara from her face, pulling wildly at her hair

She says to no one there, «You know I’m made of steel

Do you know where I’m coming from.

Do you know how I feel?»

We live, we breath, we walk and talk and love

In quiet desperation

I’ve got poison in my ring, I’m not afraid to put to test

She claims as she begs him to stay

For she fears the lonliness

Like everyone else he says as he faces her threats and needs

You’ll find me, too, on the floor tonight

Begging answers on my knees

We live, we breath, we walk and talk and love

In quiet desperation

We live, breath, walk and talk

In quiet desperation

Says, «I'm nobody’s fool», as she waits for the phone to ring

Cries hard while the call doesn’t come, even harder when it does

I look out the window, staring at the Moon

Wondering how I ever got here and will it be over soon

We live, we breath, we walk and talk and love

In quiet desperation

We live, breath, walk and talk

In quiet desperation

We live, breath, walk and talk

In quiet desperation

Desperation

Каже, що вона зроблена зі сталі, але я знаю, що вона з плоті та крові

Минулої ночі бачив, як вона кидала голки в стіну через вікно

Вона благає пророка, вкажіть шлях найменшого відчаю

Витирає туш з обличчя, шалено смикаючи за волосся

Вона нікому не каже: «Ви знаєте, що я зі сталі

Ви знаєте, звідки я.

Ви знаєте, що я відчуваю?»

Ми живемо, дихаємо, ходимо, говоримо та любимо

У тихому розпачі

У мене отрута в кільці, я не боюся перевіряти

Вона стверджує, благаючи його залишитися

Бо вона боїться самотності

Як і всі інші, він говорить, що стикається з її загрозами та потребами

Сьогодні ввечері ти також знайдеш мене на підлозі

Прошу відповіді на колінах

Ми живемо, дихаємо, ходимо, говоримо та любимо

У тихому розпачі

Ми живемо, дихаємо, ходимо і говоримо

У тихому розпачі

Каже: «Я нікому не дурень», як вона чекає, доки задзвонить телефон

Сильно плаче, коли дзвінок не надходить, ще сильніше, коли надходить

Дивлюсь у вікно, дивлюся на Місяць

Цікаво, як я потрапив сюди й чи скоро це закінчиться

Ми живемо, дихаємо, ходимо, говоримо та любимо

У тихому розпачі

Ми живемо, дихаємо, ходимо і говоримо

У тихому розпачі

Ми живемо, дихаємо, ходимо і говоримо

У тихому розпачі

Відчай