Маяк - Chosen By Eywa

Я больше не вижу звезд

Мое небо затянуто дымом

Мне будто сломали кость

Что держала мне спину

И сколько я бы не стоял

С головою вверх

Сколько бы не слушал песен

Мне не разглядеть во мгле

Старый звездный свет,

А он мне светит,

А он мне светит

Я больше не вижу звезд

Мое небо затянуто дымом

Дымом былых костров

Что продолжают тлеть

Тени былых оков мне не стереть

Кто мы, откуда, куда мы идем?

И куда делся свет?

Нам жить 200 лет, но зачем — не поймем

Ответа нет

Серый асфальт не расскажет пути

И внутренний голос молчит,

Но когда-то звезда направляла нам путь

И возможно устала, как мы

Маяк потух в моих зрачках

По звездам тоже не понять

Куда идти, куда бежать

И где мне найти покой

Маяк потух в моих зрачках

Теперь там снова темнота

Я дэнсю на своих костях

Я дэнсю на своих костях

Кто мы, откуда, куда мы идем?

И куда делся свет?

Нам жить 200 лет, но зачем — не поймем

Ответа нет

Серый асфальт не расскажет пути

И внутренний голос молчит,

Но когда-то звезда направляла нам путь

И возможно устала, как мы

Маяк потух в моих зрачках

Хотя маячу в темноте

И только в силах зеркала

Мою дорогу осветить,

Но мое зеркало есть ты

И если ты горишь — горю

Смотри в глаза мне и скажи

Кто я, откуда и куда иду?

Я більше не бачу зірок

Моє небо затягнуте димом

Мені ніби зламали кістку

Що тримала мені спину

І скільки я би не стояв

З головою вгору

Скільки би не слухав пісень

Мені не розглянути в темряві

Старе зоряне світло,

А он мені світить,

А он мені світить

Я більше не бачу зірок

Моє небо затягнуте димом

Димом колишніх вогнищ

Що продовжують тліти

Тіні колишніх кайданів мені не стерти

Хто ми, звідки, куди ми йдемо?

І куди поділося світло?

Нам жити 200 років, але навіщо не зрозуміємо

Відповіді немає

Сірий асфальт не розкаже шляху

І внутрішній голос мовчить,

Але колись зірка прямувала нам шлях

І можливо втомилася, як ми

Маяк погас у мої зіниці

По зірок теж не зрозуміти

Куди йти, куди тікати

І де мені знайти спокій

Маяк погас у мої зіниці

Тепер там знову темрява

Я дэнсю на своїх кістках

Я дэнсю на своїх кістках

Хто ми, звідки, куди ми йдемо?

І куди поділося світло?

Нам жити 200 років, але навіщо не зрозуміємо

Відповіді немає

Сірий асфальт не розкаже шляху

І внутрішній голос мовчить,

Але колись зірка прямувала нам шлях

І можливо втомилася, як ми

Маяк погас у мої зіниці

Хоча маячу у темряві

І тільки в силах дзеркала

Мою дорогу висвітлити,

Але моє дзеркало є ти

І якщо ти гориш — горю

Дивись у очі мені і скажи

Хто я, звідки і куди йду?