Towards Dead End - Children Of Bodom

No flickering light at the end of the path

Confront repressions of the past

Fear… Prevail… Insanity… Obey!

Draw back in silence to dwell in anxiety

No matter where I am, I’m alone

My dreams are shattered

into thousand running tears

The tears keep dripping down, down,

deep, down from my veins

I’m walking towards dead end I’m walking all alone

Two steps behind insanity

There’s no starlight guiding my way throught this downward death row

Soon will be the time I have to go…

Little by little the end is drawing near

Another night and so little blood to spare

(Ya can hurt me… but ya can’t possess me 'Y know…)

Kill me, hurt me, fuck me, rape me, you won’t have me!

Draw back in silence to dwell in anxiety,

No matter where I am, I’m alone.

I’m crying outloud

the tears of blood I bleed, so fuck the world,

I’ll go now, I don’t care.

(Who cares?)

I’m walking towards dead end, and I’m walking all alone

Two steps ago I past insanity

There’s no starlight guiding my way out this downward death row

So now is the time I have to go

Немає мерехтіння в кінці шляху

Протистояти репресіям минулого

Страх… Перемагай… Божевілля… Підкоряйся!

Відступіть у тиші, щоб перебувати в тривозі

Де б я не був, я один

Мої мрії розбиті

на тисячі сліз

Сльози продовжують капати вниз, вниз,

глибоко, вниз із моїх вен

Я йду в глухий кут, я йду зовсім один

Два кроки позаду божевілля

Немає зоряного світла, що веде мій шлях крізь цю камеру смертників

Скоро настане час, коли я мушу піти…

Потроху кінець наближається

Ще одна ніч і так мало крові

(Ви можете завдати мені болю... але ви не можете оволодіти мною, знаєте...)

Убий мене, нашкодь мені, трахни мене, зґвалтуйте мене, ти мене не матимеш!

Відступись у тиші, щоб перебувати в тривозі,

Де б я не був, я один.

я плачу вголос

сльози крові я кровоточу, тож до біса світ,

Я зараз піду, мені байдуже.

(Кого це хвилює?)

Я йду в глухий кут, і я йду зовсім один

Два кроки тому я поминав божевілля

Немає зоряного світла, що веде мій вихід із цієї камери смертників

Тож тепер час мені йти