Плюшевая вечность - Чеширский Кот

Я люблю златые горы, я люблю златые реки

Я люблю не трогать веки, я молю да был бы повод

Без ответа просыпаться по поставленному звону

Я к тебе, а ты признаться никогда не будешь дома…

Никогда.

Словно плюшевая вечность обнимает меня!..

Средь застелянной постели мое маленькое сердце

Этажи, звонки, недели… перекошенные дверцы

На ту сторону печали, в темноту сырого хлеба

Перед небом отвечая за тот край, в котором не был

Никогда.

Когда плюшевая вечность обнимает меня!..

Перепутанные звезды вечный дворник переставит

Хоть теперь наверно поздно, и никто уже не знает

Как беззубая девчонка из ведра поила ядом

Словно маленькая пчелка, и казалось что так надо!

Навсегда!

Когда плюшевая вечность обнимает меня!..

Эта плюшевая вечность обнимает меня…

Я люблю золоті гори, я люблю золоті річки

Я люблю не чіпати повіки, я благаю і був привід.

Без відповіді прокидатися по поставленому дзвону

Я до тебе, а ти признатися ніколи не будеш вдома…

Ніколи.

Немов плюшева вічність обіймає мене!

Серед застеленого ліжка моє маленьке серце

Поверхи, дзвінки, тижні… перекошені дверцята

На той бік печалі, у темряву сирого хліба

Перед небом відповідаючи за той край, в якому не був

Ніколи.

Коли плюшева вічність обіймає мене!

Переплутані зірки вічний двірник переставить

Хоч тепер напевно пізно, і ніхто вже не знає

Як беззуба дівчинка з відра напувала отрутою

Немов маленька бджілка, і здавалося, що так треба!

Назавжди!

Коли плюшева вічність обіймає мене!

Ця плюшева вічність обіймає мене.