Juan Albanil - Cheo Feliciano

(Bueno familia esto es una historia verdadera

Y viene sucediendo hace rato, y el hombre ahi.)

Juan Albañil, el edificio que levantaste

Con lo mucho que trabajaste

Esta cerrado, esta sellado

Es prohibido para ti, Juan albañil

Como es domingo Juan Albañil por la avenida

Va de paseo mirando cuanto construyo

Hoteles, condominios, cuanto lujo

Y ahora como no es socio no puede entrar

Juan Albañil, no puede entrar, no puede entrar

Juan Albañil, hombre vecino

Cuanto ha soñado con la llamada igualdad

Juan Albañil pero dile a tus hijos

Que en el cemento no hay porvenir

Como es domingo Juan Albañil por la avenida

Pasa llorando, mirando cuanto construyo

Va lamentando la importancia insignificante

Que el que trabaja tiene después que trabajo

El que trabaja tiene después que trabajo

Juan Albañil, no puede entrar

(En los andamios, sueña que sueña

Juan Albañil, con el día de la igualdad)

Pero cuantos condominios ese hombre

Va construyendo

Y mañana es la misma puerta, de ahi mismo

Lo van huyendo

Que si, que si

Y en los andamios de la vida, con palustres

De hermandad

Fabricaremos algún día la casa de la igualdad

Y digo yo

Y en esa casa señoras y señores

No habrá distinción jamás, gente de toditos los colores

Con Juan Albañil toditos podrán entrar

(Recoge esa pala, tira mezcla

Pásame ese balde

Rómpete la espalda Boricua que esto es así.)

Como es domingo Juan Albañil pasea

Por todita la ciudad

Y sus nenes le preguntan, Papi a ese edificio

Tan grande

¿por que yo no puedo entrar?

La rumba, la rumba y la rumba de la existencia

La baila la humanidad, aunque le pese la conciencia

Como Juan Albañil, esta es la desigualdad

Bendito!

Obrero, valiente Juan Albañil

Oye, hombre que le mete frente al destino

Ese es, ese es, ese es

De siete a cuatro muchachos, media hora

A almorzar

Metiendo molledo y brazo

Las manos bien repletas de callo, ya mas

Juan Albañil, hoy te digo que ese día ya vendrá

El tiempo será testigo, lo tuyo será tuyo

Mira y de nadie mas

(Definitivamente Juan Albañil

Por lo menos para mí, tú eres un señor.)

(Ну, сім'я, це правдива історія

І це вже давно триває, і чоловік там.)

Хуан Альбаньіл, будівля, яку ви підняли

Зі скільки ти працював

Він закритий, він опечатаний

Тобі це заборонено, Хуане Альбаньіл

Як там неділя Хуан Альбаньіл на проспекті

Він йде гуляти, дивлячись, скільки я будую

Готелі, кондомініуми, скільки розкоші

А тепер, оскільки він не є членом, він не може увійти.

Хуан Альбаньіль, ти не можеш увійти, ти не можеш увійти

Хуан Альбаньіл, сусід

Як давно ви мріяли про так звану рівність

Хуан Альбаньіл, але скажіть своїм дітям

Що в цементі немає майбутнього

Як там неділя Хуан Альбаньіл на проспекті

Він плаче, дивлячись, скільки я будую

Йде нарікати на незначну важливість

Щоб той, хто працює, має після роботи

Той, хто працює, має після роботи

Хуан Альбаньіль, ти не можеш увійти

(На риштуванні йому сниться, що сниться

Хуан Альбаньіл, з днем ​​рівності)

Але скільки квартир у того чоловіка

Воно будується

А завтра ті самі двері, тут же

вони тікають

Так Так

І на риштуванні життя, з болотом

братерство

Ми колись побудуємо дім рівності

і я кажу

А в тому домі, пані та панове

Ніколи не буде відмінності, люди всіх кольорів

З Хуаном Альбаньїлом кожен зможе увійти

(Візьміть ту лопату, киньте суміш

передайте мені це відро

Зламай собі пуерториканця, ось як воно.)

Як це неділя Хуан Альбаньіл гуляє

по всьому місту

І його діти просять його, тато в ту будівлю

Настільки великий

Чому я не можу ввійти?

Румба, румба і румба існування

Людство танцює його, навіть якщо його совість тяжіє

Як і Хуан Альбаньіл, це нерівність

Благословенний!

Робітник, хоробрий Хуан Альбаньіл

Гей, чоловік, який ставить тебе перед долею

Ось так, ось воно, ось воно

Сім-чотири хлопці, півгодини

До обіду

Одягти molledo і руку

Руки повні мозолі, вже більше

Хуан Альбаньіль, сьогодні я кажу тобі, що той день настане

Час буде свідком, те, що твоє, буде твоїм

Дивись і більше ніхто

(Безумовно, Хуан Альбаньіл

Принаймні для мене ти джентльмен.)