Вянет, пропадает - Че те надо

Вянет, пропадает молодость моя,

От лихого мужа в доме нет житья.

Пьяный всё бранится, трезвый всё ворчит,

И что ни попало из дому тащит.

Потерпи немного — люди говорят,

Милого побои недолго болят.

Есть солдатик Федя, робкая душа,

Он меня жалеет, любит он меня.

Подмигну я Феде поздним вечерком,

И вдвоём хлебами за село уйдём.

«Где ж ты пропадала?»

— спросит муженёк,

«Где была, там нету — так-то мил дружок.»

А и поколотит — невелик наклад,

Милого побои недолго болят.

В'яне, пропадає молодість моя,

Від лихого чоловіка в будинку немає життя.

П'яний все лається, тверезий все бурчить,

І що ні потрапило з дому тягне.

Потерпи трохи — люди кажуть,

Милі побої недовго болять.

Є солдатик Федя, боязка душа,

Він мене шкодує, любить він мене.

Підморчу я Феді пізнім вечором,

І удвох хлібами за село підемо.

«Де ж ти пропадала?»

— спитає чоловік,

«Де була, там нема — так милий дружок.»

А і поколотит — невеликий тираж,

Милі побої недовго болять.