Kind Des Wehrmuts - Centhron

Kerzenlicht faellt auf die Wand, benetzt von heissem Wasserdampf.

Tropft es auf die Menschenhand.

Sie riecht nach frischem Kampf.

Roter Tau beruehrt das Wasser, Absinth betrinkt die junge Kehle.

Der Spiegel ist ihr Laster.

Sie zieht nur Dreck in ihre Seele.

Ein Meteor zerbricht die Nacht, zieht einen Schweif aus goldenem Haar.

Wehrmut traenkt die Lippen sacht.

Sie lacht — die Augen kalt und starr.

Als die Nacht sie still empfaengt, sehen ihre Augen klar.

Was aus ihr nach draussen draengt ist schoen, so wie sie immer war.

Світло свічки падає на стіну, змочену гарячою парою.

Кидає його на руку людини.

Вона пахне свіжим боєм.

Червона роса торкається води, абсент напиває молоде горло.

Дзеркало - її порок.

Вона тільки бруд в душу втягує.

Метеор розбиває ніч, залишаючи слід золотого волосся.

Вермут тихо сльозить губи.

Вона сміється — її очі холодні й витріщені.

Коли ніч мовчки приймає їх, їхні очі ясно бачать.

Те, що виходить із неї, прекрасне, такою, якою вона завжди була.