Donizetti: Il barcaiolo - Cecilia Bartoli, James Levine, Гаэтано Доницетти

Voga, voga, il vento tace,

pura è l’onda, il ciel sereno,

solo un alito di pace

par che allegrie e cielo e mar:

voga, voga, o marinar:

voga, voga, marinar.

Or che tutto a noi sorride,

in si tenero momento,

all’ebrezza del contento

voglio l’alma abbandonar.

Voga, voga, o marinar!, o marinar!

Voga, voga, il vento tace,

pura è l’onda, il ciel sereno,

solo un alito di pace

par che allegrie e cielo e mar.

Chè se infiera la tempesta,

ambedue ne tragge a morte,

sarà lieta la mia sorte

al tuo fianco vuò spirar,

voga, voga, marinar.

Греб, греб, вітер мовчить,

чиста хвиля, чисте небо,

просто подих спокою

здається, що радість і небо, і море:

рядок, рядок або маринар:

веслування, веслування, маринар.

Тепер, коли нам усе посміхається,

в таку ніжну хвилину,

до гострих відчуттів задоволення

Я хочу, щоб альма покинула.

Вести, гребти, о маринар!, о маринар!

Греб, греб, вітер мовчить,

чиста хвиля, чисте небо,

просто подих спокою

здається, що радість і небо, і море.

Бо якщо бушує буря,

тягне обох до смерті,

моя доля буде щаслива

на вашому боці він хоче закінчитися,

веслування, веслування, маринар.