Вечное лето - cats among us

Пока сирень ловила ветвями ветер

Мы сидели рядом и мечтали

О вечном лете

Ты столько раз спросила,

Но я боюсь ответа

Ведь не бывает

Ни вечной любви

Ни вечного лета

Не знаю, как жить

Куда двигаться дальше

Снова понимаю:

Не будет как раньше

Я устал притворяться

Жду чего-то от мира

За окном всё та же пустая картина

Твои слова меня больше не греют

Знаю голос грусти наизусть

До конца надеюсь, что всё это временно

И я наконец проснусь

Не думая о том

Что ждет меня завтра,

Но сегодня со мной

Этот город

И немая правда

Стал забывать

Что было со мной вчера

Потому что день раз за разом

Повторяет себя

Костёр надежды потух

Я не согрел им руки,

Но уже всё равно — я устал

И умираю от скуки

И следуя до конца

Оставаясь чернилами на бумаге

В тщетных попытках понять себя

Вспомнить лица любимых людей

Стану тенью на стенах, медленно тая

Снегом в твоих волосах

Уже ничего не начнётся сначала

Ты помнишь те дни?

Когда мы сидели и ждали рассвета

На краю вселенной,

А город тонул

В нежности лета

Мечты осколками двигались к сердцу

Сквозь время и годы

Подростка без надежды

Создавшего целый мир

За пределами школы

Поки бузок ловив гілками вітер

Ми сиділи поруч і мріяли

Про вічне літо

Ти стільки разів запитала,

Але я боюсь відповіді

Адже не буває

Ні вічного кохання

Ні вічного літа

Не знаю, як жити

Куди рухатися далі

Знову розумію:

Не буде як раніше

Я втомився вдавати

Чекаю чогось від світу

За окном все та ж порожня картина

Твої слова мене більше не гріють

Знаю голос смутку напам'ять

До кінця сподіваюся, що все це тимчасово

І я нарешті прокинусь

Не думаючи про те

Що чекає на мене завтра,

Але сьогодні зі мною

Це місто

І німа правда

Став забувати

Що було зі мною вчора

Бо день разів за разом

Повторює себе

Вогник надії погас

Я не зігрів ним руки,

Але уже все одно — я втомився

І вмираю від нудьги

І слідуючи до кінця

Залишаючись чорнилом на папері

Марні спроби зрозуміти себе

Згадати обличчя коханих людей

Стану тінню на стінах, повільно таючи

Снігом у твоєму волоссі

Вже нічого не почнеться спочатку

Ти пам'ятаєш ті дні?

Коли ми сиділи і чекали світанку

На краю Всесвіту,

А місто тонув

У ніжності літа

Мрії уламками рухалися до серця

Крізь час та роки

Підлітка без надії

Створив цілий світ

За межами школи