Страж Времён - Catharsis

О, Страж Времён,

В огне песков рождённый Небом!

Как много лун,

Ты хранил пророчеств древних суть…

Немую скорбь

К твоим холодным серым стенам

Несли ветра

Время им назад не повернуть

Забыт твой лик

И пеплом

Занесены сады,

И смолк в них голос райских птиц

На века…

Иссякнет Свет

Дневной Звезды, и Ночь настанет.

В забвении мир

Привычно канет в пустоту.

Настал мой час,

Так пусть свершится предсказанье.

И на краю

Обрести величье и красу!

Как встарь

На миг

Воскреснут

Цветущие сады,

И песнь сияющей звезды

Слышна!

Танцовщиц жарких стан влечёт,

Кружат их ветра!

Но… Близка… Заря

В ней меркнут…

Ожившие сады

Их песнь уносят навсегда ветра!

Так, пусть в последний миг

Расcвет наполнит лишь она

Одна!

Прощай, Великий Град!

Твой лик исполнен торжества!

Ты ждал,

Как светом утренней зари

Взорвутся купола!

Сияй!

Сияй!..

Сияй…

О, Страж Часів,

У вогні пісків народжений Небом!

Як багато місяців,

Ти зберіг пророцтв стародавніх суть…

Німу скорботу

До твоїх холодних сірих стін

Неслі вітру

Час ним назад не повернути

Забутий твій лик

І попелом

Занесені сади,

І смолк у них голос райських птахів

На століття…

Зникне Світло

Денної Зірки, і Ніч настане.

У забутті світ

Звично кане в порожнечу.

Настала моя година,

Так нехай здійсниться пророцтво.

І на краю

Здобути велич і красу!

Як старий

На мить

Воскреснуть

Квітучі сади,

І пісня сяючої зірки

Чути!

Танцівниць спекотних стан тягне,

Кружлять їх вітру!

Але... Близька... Зоря

У ній тьмяніють…

Ожилі сади

Їхня пісня забирають назавжди вітру!

Так, нехай у останню мить

Світанок наповнить лише вона

Одна!

Прощавай, Великий Град!

Твоє обличчя виконано урочистості!

Ти чекав,

Як світлом ранкової зорі

Вибухнуть куполи!

Сяй!

Сяй!..

Сяй...